Що ж, це було весело)
Такий собі міні-театр абсурду, де кожна кінцівка - то вже окрема комедія😅 на перших двох я хапалася за голову зі словами "що тут, бляха, відбувається?", а потім втягнулась)
Дуже приємний візуальний стиль, а емоції касира - то сміх крізь сльози, бо ніби і смішно, а ніби і шкода його.
З зауважень лише те, що шрифт важкий до прочитання обрали, ну і помилок трошки зібралось у самому тексті.
Дякую за вашу роботу!)