після прочитання самого опису мені зразу захотілося пограти
мальовка (особливо персонажа) просто чудова! коли харукі з’явився на екрані, я ще пів години на нього залипала та розглядала – а я таке ніколи не роблю
звук кнопок в головному меню дуже приємний ))
ну а кінець… це піздець. (всім, хто пройшов, зрозуміло, в якому сенсі)
(автор, напиши бубласка про них мальопис, або продовжи цю історію в виді візуальної новелли!!)