хочу сказати, що я вважаю, що в самої авторки є проблеми з цією темою, тож хочу послати їй лучи сонця та обійми підтримки. це важко ділится такими темами з будь ким, тому людині потрібна підтримка в таких сітуціях, та відвага щоб дотовкатись таких болючих тем.
але сама гра, видно, створена абсолютним початківцем. я бажаю розвивати скіли, щоб в майбутньому авторка змогла наптсати таку гру, яка дійсно доторкнеться сірдець тих, хто страждає подібними захворюваньми. текст написан дуже сухо та в чоло, він просто не може викликати співчуття ані емоційного розуміння. по фактам, яки написанні, видно, що авторка дуже добре знає, про що говоре (на жаль), але анорексія не проявляється ось так, як написанно (опустимо той факт, що в кожного вона проявляється по своєму). анорексія дуже скритна та таємна, вона не буде твоєї сестрі прямо говорити, що вона робить. я навіть боюсь, що деяким анорексичкам/анорексичкам в минулому це нагадає про те, як їм було, коли вони не їли, та станить тригером до повернення туди (хоча, на жаль, для психичних рохлодів що завгодно може стати тригером).
щодо візуалу, то я розумію, що не всі вміють малювати або не вистачає часу, тому я не проти коли користуються асетами. але, ай асети треба вміти підбирати та поєднувати. фон та музика піксельні, але Моніка – це аніме тян. та вони між собою не поєднуються. для цієї нри з такою темою взагалі б ідеально підійшов якійсь свій стиль, але можна було-б хочаб поєднати стилі між собою. я би не вибирала піксельний спрайт до цієї гри, яб скоріше хотіла бачити анімешеий фон та іншу музику.
вчитись не писати історія так прямо та знайти свій візуальний стиль або співпрацювати з художником. нехай скіли в авторкі ростуть!