Пограла в "Стадії Горя" ще коли джем тільки почався, і за ці два тижні в мене виникло два питання: за що 90 оцінок і за що так багато відгуків, наче це найкраща новела? Добре, кількість оцінок ще можна зрозуміти, адже незвичний візуал одразу привертає увагу, я сама на це попалася. Але відгуки?? Сценарій - найслабша сторона гри. Виконання чудове: стиль, змінений курсор, анімація змін емоцій, використання фону як частини сюжету. Але все це... навіть не знаю, яке краще слово підібрати. Тліє..? Тліє на фоні сценарію. Почалося все добре, мене дуже зацікавила паніка дівчини та те, що вона розуміє, що знаходиться у грі. Як тільки була зачеплена тема її батьків та депресії, все зламалося. Купа інформації, і жодна з неї не розкрита. Я б ще зрозуміла, якби це були "хуки" щоб подумати над тим, що відбулося насправді, але це просто нерозкриті деталі. Шматок інформації про депресію, шматок про батьків, шматок про друзів, шматок про реакцію на потрапляння у неопластицизм (і він виявився найбільш закінченим серед усього іншого). Судячи з назви, гра мала розповідати про стадії горя, але я не тільки не побачила стадій горя, але й саме горе так і не було цілком розкрите.

Гарне виконання, приємна музика, влучні цитати в кінці, поганий сюжет.