Дуже цікава новела! Арт, оформлення - витвір мистецтва, пісня для очей. Шкода тільки, що так мало послухала музику та "озвучку", бо чомусь при завантаженні гри зі слотів була тиша, а звук був тільки при першому запуску. Також я особисто не побачила всіх стадій горя (в основному тільки заперечення, депресія та прийняття, гніву або торгу не помітила), але, можливо, я недостатньо уважно читала. Дякую за таку гарну гру!

Не очікував побачити на джемі візуал, що надихався мистецтвом Піта Мондріана.
Не дуже глибоко знаю принципи неопластицизму, тож було б цікаво почути чому саме ця естетика була вибрана для історії. Відчуття, ніби є якісь глибші причини, ніж я бачу.

А сюжет досить глибокий і, як на мене, вийшло передати багато важливого, як для такого малого формату.

Гарна робота, дякую!

Цікава історія з красивим артом та ембіентом та фразами в кінці, які заставляють задуматись. Клас!

Текст та сюжет:
Мила гра з пробиттям четвертої стіни - це було несподівано, але цікаво як і те, що істерика дівчини йде не на весь хронометраж, бо таке б встигло сильно набриднути швидко. Тому й легко повірити її поведінці загалом, а "гарну" кінцівку я б навіть назвав надихаючою.

Аудіо:
Трек влучно попадає в атмосферу забуття та меланхолії, хоч напочатку і здається, що це сильно вибивається від візуала. Але трішки після, як розумієш саму ідею твору, повністю тебе поглинає, і для тебе тут тепер все виглядає однорідно.
Але мені, здається, що озвучення фраз як в якомусь Banjo-Kazooie вибиває з атмосфери.
Добре, що її можна виключити. 

Візуал:
Дуже нетиповий, але тому й кайфовий - добре видно, що над цим твором працював справжній художник, бо навіть текстура папіра\полотна на цій "картині" - це вже маленька, але до болю приємна особливість, і теж саме можу сказати про сам спрайт дівчини - виразна героїня вийшла.
Але прям сильне тремтіння спрайта вибивають з атмосфери неспішності. Я розумію ідею - треба показати весь той жах та біль, що відчуває дівчина, але... хм, напевно жваві дійства в цій грі, хай то звук чи візуал, мені здаються тут зайвими. Просто не підходить. Можливо тому що виглядає надто комічно.

В підсумку - сильна новела, яка напочатку страждає від не сильно гарних ідей напочатку, але вже з моменту про "Хмари ззаду мене заспокоюють" вона прям показує всю свою силу та красу та повний потенціал. Претендент на призове місце.

у мене одне єдине запитання: ДЕ СТАДІЇ цього горя??????  Тут все суцільне горе.. Назва ну ніяк не відповідає змісту новели!

Одразу про плюси: 

+ Сподобався авторський візуальний стиль. Навіть з фоном є взаємодія (по смислу спілкування). 

+ "Злам 4ї стіни" (пряме спілкування герой-гравець + обидва розуміють, що це гра) 

+ Чудова технічна реалізація (UI, меню, курсор, дрижання, післямова)

+ Музика дуже в тему

Тепер, що мені здалося проблемним:

- Є глючок промотки тексту на одному з кадрів (не встигаєш прочитати, як кидає далі)

- Все починається якось одразу "з місця в кар'єр". Хто? Що? А як сам гравець сюди потрапив? Одразу: "Перед вами ..."  А де це? 

До речі також: оця манера сторітелінгу ("перед вами тето...", "ви бачите сето...", "ви відчуваєте тето...") якось занадто відсилає до текстових ретро-ігор 90х, де не було графіки взагалі.

Як на мене, то краще не описувати те, що вже й так показано графікою, а описувати словами те, що у графіку не потрапило. Те ж саме про емоції гравця: а якщо я не відчуваю те, що "ви відчуваєте..."?! Емоції краще викликати (діалогами, ситуаціями), а не нав'язувати, бо це зменшує "агентність" гравця (тобто його власну змогу робити рішення, змінювати відношення і відчувати себе активним агентом, а не маріонеткою автора)

- Далі сюжетно: Величезна вам дяка, що підняли таку важливу і болючу тему, як депресія. Але, як на мене, тема не розкрита. Психологічно тут (навіть при такому обмеженні тексту) можна було б огого як розвернутися - і про причини (чи їх відсутність), і про відчуття/симптоми, і (найголовніше!) про шляхи виходу. 

І тоді навіть виходи з гри (3 кінцівки) можна було б сюжетно і драматично обіграти (наприклад: 1 кінцівка - герой лишається байдужим - і дівчина гине, 2 кінцівка - герой намагається допомогти дівчині, але не вміє як - і робить тільки гірше, 3 кінцівка - герой намагається допомогти, але розуміє як, і дівчині стає краще -- бо найчастіше саме так і буває у реальному житті) . А зараз сюжет фактично провисає і обривається...

Ще раз дякую за оригінальну ідею і чудову реалізацію ❤️

Яка ж це красива й оригінальна гра! Оформлення, палітра, естетика — неймовірні. Курсор у саме серденько:3

А ще тепер дуже хочу таку ж зачіску, як у героїні))

Завдяки грі довелося дізнатися, що ж таке цей ваш неопластицизм і це було цікаво) Було б дуже круто отримати розширену версію новели де було б більше взаємодій із дівчиною, а можливо, нам як гравцям дозволяли б робити вибори у діалогах. Бо поки що у мене склалося радше враження, що діалог веду не я із нею, а творець зі своїм творінням. Що теж було гарно ❤️

Гарна історія, цікава реалізація, КУРСОР НЕЙМОВІРНИЙ!

Знайшла трохи одруківок у тексті: https://t.me/mira_roztynu_okeanu/690?comment=2676

Мені сподобалася реалізація з анімаціями і тим, як ви передавали стан героїні, а також три фінали, особливо ті, в яких цитати. Це зробило атмосферу гри ще більш вражаючою в позитивному сенсі.

Дякую за гру.

Як людина яка в своєму минулому кілька днів спілкувалася з Монікою з Літературного клубу Докі-докі, я б хотіла щоб спілкування з дівчиною було подовше і була можливість щось в неї спитати, дізнатися більше про неї, але розумію що формат micro джему тут обмежує. Стиль неопластицизму дуже сподобався!

Позитивні аспекти:
- Гарна візуальна частина(Класний дизайн);
- Трохи обіграний фон, це класно(згадувалось реплікою за нього);
- Крута технічна реалізація - спрайт тремтів, передаючи всю напругу цього персонажа;
- Є 3 кінцівки, люблю таке;
- Є предісторія, розуміємо звідки йдуть емоції героїні, можемо їй співпереживати;
Щодо мінусів, то це, мабуть, те, що одразу згадується didjital curcus, тобто ідея і її реалізація не нова (А саме - переживання живої людини яка потрапила в комп'ютер/діджитал світ).  Ну і в принципі це все щодо мінусів, новела так-то мені сподобалась~

цікаво, але коротенько
не встигаєш насолодитися грою
музика топчик 💕

Красиво, візуальний стиль має потенціал, хочеться бачити більшу новелу з ним) {комент написаний мицьою-ілюсратором}

"Скотина" сподобалося більш за все)

👌

"Після того я я зізналась своїм батькам, що у мене депреія, вони... вигнали мене з дому, сказавши - Такі хворі на голову як ти не мають бути в нашому домі" - вірю, я повірив.

Загальне враження
Я не продовжив далі спілкування із "не знаю як її ім'я", бо вона досить не розкритий персонаж, типу з діалогу "у мене були проблеми" - "у нас усіх є проблеми" можна щось дізнатись про неї.

Арт
Файний

Програмна реалізація
Класика

Дуже сподобалось аудіо і візуальне наповнення гри. Плюс ви змогли внести дещо своє у вже трохи "заїжджений" концепт симуляції і немає того відчуття, що "таке вже десь було" (тим паче в одному з попередніх джемів була тема віртуальність :D).

Єдине, особисто мені здається, що фінал видалення після першого вибору зайвий. Він просто перериває історію, а не ставить крапку. + він майже не відрізняється від видалення після другого вибору.

А загалом все дуже круто, дякую за гру!

Арт, звук, діалоги - усе супер. 
Особливо візуальний ефект на спрайту. 
Гра показує, як почати співчувати НПЦ за 5 секунд, якийсь вайб від фільму "Вона".

Дуже крутий візуальний стиль. Сподобався музичний супровід. Оформлення на висоті. Доволі сумна історія😭

Дякую за Вашу працю!

Дуже класний стиль мальовки! Дякую за веб-версію - було цікаво :)

оригінально

а чому не зробили WEB версію?