В мене перехопило подих фіналу. Причому ніби ж і чекаєш на щось подібне, але... Але радше це вона - жива, а фон... Але. Але.

Так боляче. Так сильно і боляче. Дуже потужна у вас мініатюра.

Колір фону в одній гамі. Одна дівчинка. Одна історія про неї. Она мелодія на всю гру. І от ця лаконічність - вона збиває з ніг та підкоріє. Неймовірно!

Причому тонко та обережно, але все одно боляче. Бо таких історій, як зауважено в кінці, справді багато в нас тепер. Йдемо до інших.

Фони чудові. Дуже гарні. Від них тепло і комфортно. І дівчинка була приємна. Комфортна мальовка.

Текст чудовий, живий. Сподобались вибору, які просто додавали цьому більше... особистості. 

І я закохана в мелодію. Вона просто  така правильна. Вона і сумна, і спокійна. Вона про те, що вже сталось.

Дякую вам за цю історію. Бажаю, щоб на вас звернули увагу якомога більше людей, бо це заслуговує уваги. Дякую. 

Сподобалася стильна графіка (тільки іноді фони не підлаштовані під спрайти, і люди ніби літають).

Трохи засмучує, що трапляються одруки. Історія коротка, але це мегаклас. Рада, що роблять такі  проекти про війну, і дякую вам за це.

Хоч і коротка, але дуже зворушлива історія) Візуал, хоч і простий, але симпатичний) Загалом, вийшов гарний дебютний проект)

Проста і надзвичайно зворушлива історія.

Дивуюсь як за такий короткий хронометраж встигаеш мало не зріднитися з героїнею, від чого фінальний твіст б'є прямісінько в серце.

Вам би ще графіку поліпше, аби не оминали увагою.

Арт чудовий, музика в тему. Написано правильно.

Я плакав. Збиває з ніг як паравоз...

Так робити не можна...

не повірите, але я розплакалася. я дуже чутлива до подібних тем, і ця якраз відгукується своєю життєвістю.
дім - це місце, який мав кожен з нас, однак не кожен до цих пір має його. і залишаються лише спогади. як ось цей.
чудова робота, дякую вам