Ниття (Нитка — це так можна назвати героїню) й самоненависть приємно читати, вони зроблені красиво і з розумінням почуттів. Розмови переконливі: відчувається, що таке реально могли б сказати (іноді я буквально кричала від крутих фраз). У тексті бувають помилки, але сам стиль дуже гарний, формулювання часто доволі красиві. (Повтори про засмучена й розлючена суперські!)
Історія дуже heartwarming і написана добре, я просльозилася на зустрічі з Мілою. Ще мені сподобалося, звідки береться мотивація стати вчителькою. Сподобалися різні образи героїні. Перемога над своїми проблемами за допомогою роздумів і підтримки з боку близьких — це мегахороша тема.
Графіка дуже стильна і якісно зроблена. Класні паперові ефекти на фонах — приємно, коли ренпай не дубовий. Кнопки з дзеркалом, зошитами й таким іншим прикольні, але спершу неясно, що треба робити (а от із червоним щоденником усе працює!), і так само було на чорних екранах (може, їх краще на таймери?). Телефон, як і все інше, дуже ефектний, тільки коли на нього натискаєш, то текст не гортається. І сповіщення на початку прикольні.
Звуки прості, але абсолютно працюють — хіба що розмови в класі й пісня дещо заважали читати.
Гра відчувається дуже цілісною, в усіх елементах видно бачення того, що має вийти. Дуже потужно. Кайф.
(Ще спочатку я через шрифт подумала, що гра називається «Хутка».)
Перепрошую за недопрацювання. Можна спробувати натиснути "Ігнорувати" — є ймовірність, що нічого не зламається. Окрім того, всі квести опціональні, тому пройти гру можна без будь-якого з них.
Мотивація така, що потрібно стати відомішими в місті, щоб нас вислухав бос, але тут справді немає роботи з характером ГГ, це просто привід виконувати квести. Згодна з вашим хлопцем, я не дуже над цим працювала.
За помилки перепрошую, рада, що нічого критично не зламалося.
Розумію. У своє виправдання можу навести приклад батька з крейсера «москва», який дещо перевзувся (плюс ще потрібно достатньо переконати до фіналу), але це таки нечастий випадок
Стилістично новела дуже гарна — виглядає і звучить чудово (лише текст дещо складно читати й різкі переходи між чорними й білими фонами трохи неприємні для очей). Хотілося б побачити подібний повноцінний проект.
Є баг у меню паузи з тим, що меню занадто сповзає праворуч і перекриває інші кнопки. Це можна виправити, наприклад, так: не рухати вбудовані ренпаївські кнопки, а прибрати їх у головному меню й за допомогою textbutton замість них зробити такі самі, але без прив'язки до координат у меню паузи.
Не зрозуміла, чому згадується війна: тому що життєво чи тому що вона мала грати роль? (Це не мінус, вам видніше.) Історія дещо беззмістовна, але оскільки мета джемів — поекспериментувати, для експерименту цілком окей.
Загалом гра виглядає як, знову ж, потенційний цікавий тайтл. Дякую, що зробили її!
