Ох, я лише почала грати, але вже захоплена. Покрякала з відсилання до Фолауту. А ще побачила привіти від равлика з Часу пригод. Ну і ще… гра по собакенів (Портрети собак-українських діячів то є файно). Усе моє серце підкорене. Успіхів вам у оцінюванні. хе-хе.
Нарешті я допройшла гру! Таки справді, ще доволі відсилань на знайомі штуки було… покричала з ігрових відсилань, ото вже вміло відволікали від вивченні інформації про рослини, використавши Цирі. ахахаха. але я таки впоралася, ніхто не помер після супування. Також Джонні Сірорук у Сільпо, який розповів, що одного разу намагався повторити долю Ґейла. Ну що ж, я теж в одному з проходжень не стала виймати його з порталу. кх. Покричала з Колобка) і трохи від жаху з павука! але він виявився милим павучелом.
Сподобалося те, як ви файно вплели механіку тицялок у наратив гри! А ще, маючи обмежену к-сть предметів досліджуючи дім, я не обрала черв’ячків, і втратила нагоду взнати якусь котячу мудрість про людей. :0 О, і ще мені вдалося завершити гру з тим рівнем довіри до людства з яким починала, і як на мене, цей фінал доволі класний. бо відчуття, ніби люди знову стали витіснили собак як панівну ланку, якби повернулися в життя. а так і люди цілі, і песи в порядку. Ото що сосискове дерево не знайшла. повелася на хибу очевидності)
Потішила сцена де в бункері вмикається світло зі звуком специфічним, такі детальки програмної анімації додають живості… звісно це не так круто як песин, який їздив дупцею по землі. :D
А ще музика, вона була доволі розважлива, просто несла нас течією оповіді. А що ще круто, звукові супроводи змін в показниках, і загалом доповнення до візуалу і слів. Що сильніше занурювало в оповіть і додавало цілісності подіям…мов це не треба уявляти, воно ось тут чується!
серед речей які сприйняла сумнівно: 🤓 розповідь про проєкт від ШІ…оскільки це ШІ, і його розробляли розумні люди, програма мала би якось більш наповнено розповісти про свій проєкт і його символізм, як мені здається. Принаймні так хотілося б. Бо у грі виглядало так, як би я по пам’яті з читання в 6-ому класі історії зараз би її переповіла.
🦖 фінальні вибори. оскільки ми виходимо на фінал залежно від того, який рівень довіри у нас до людства, а інші варіянти автоматично закриті, мені видався безсенсовим той вибір. більш органічно до гри пасувало би просто в такому випадку виводити на той фінал, на який ми вийшли, за підсумком балів, мо якось підсумувавши “за” і “проти” щоб ми розуміли, що “аааа, то це оці речі мене привели до цього фіналу?”(та, я пам’ятаю, були звукові супроводи відповідні, коли рухалася шкала, але це просто як один з варіянтів плавного виводу на фінал), загалом, щоб не було вибору без вибору. бо коли я бачу вибори. то очікую що зараз сама вирішу що буду робити. а не за мене це вирішать. оть.
Загалом. грою задоволена, це була цікава пригода в кумедній компанії. + виявилося що деякі персонажі мають реальні відповідники в житті. 😍 Клас. Люблю такі титри)
Дякую за розгорнутий відгук. Щодо шкали відношення до людей - розумію, що можливо механіка здалась не надто очевидною, але її суть в тому, щоб гравець робив вибори протягом усієї гри, а також вона залежить від наявності певних персонажів у групі. Тобто те, що в кінці не можна обрати будь яку кінцівку, а лише одну із доступних - так задумано =) А наявність закритих варіантів натякають гравцю, що є інші варіанти, відкрити які можна пройшовши гру інакше. Також у грі є 4-та прихована кінцівка, яку можна отримати лише при певних умовах.
Дякую, що пограли в нашу гру і, сподіваюсь, отримали задоволення!