Плачу... Одна з найбільш художніх робіт на цьому джемі (з такими крутими CG), нажаль сповнена безжалісно трагічним поглядом на вічні стосунки між "аполонічним" і "діонісийським".
Це міг би бути майже "Деміан" або "Нарцис і Гольдмунд", тільки з більш сучасною точкою зору, яка прагне висвітлити власне страждання "рятівника".
Але нажаль, намагання сценариста загравати з амбівалентністю роблять фінал історії з філософськи роздумливого лише нігілістичним і дуже, дуже болісним...