Доброго вечора, ми з України!
Опа, шрифт і в коментарях пікселізованний. Прікол.
Знайомства з вашою грою я чекав ледь не найбільше, бо прев'ю ви вдало зачепили. Всі намагаються придумати метафоричні історії про інші життя, проблеми над якими ми літаємо на крилах та оце от все. І тут ви з проєктом про буквально курячі крильця, ну бо все геніальне це просто.
Але на жаль, особисто для мене метча не відбулося і окрім ідеї мене не так багато що зачепило. На жаль, мала кількість часу відобразилася на новелі помітно і безжалісно: тому одруківки, переплутані репліки, дивно побудовані речення дають про себе знати доволі швидко. Та й темп розвитку історії з гумором пройшли повз мене.
Мені також не вистачило відчуття впливу на історію. Незважаючи на 11 кінцівок та можливість обирати майже кожні пару хвилин в мене склалося враження, що насправді я нічого не змінюю. Можливо, причиною тому є велика кількість реплік, які треба долистати переграючи новелу, можливо в тому, що події рідко змінюються. Але це теж було частиною того, що мені завадило насолодитися новелою.
В відео ви можете побачити як я горю, втім хочу заздалегідь зазначити, що це ніяк не адресовано вам і не про вас, а про моє нестерпне бажання знайти зрозумілу логіку та театралізовану злість, коли її не знаходжу. Вас я поважаю і захоплююся кількостю робити, яку ви на себе взвалили, заменеджили і реалізували. Це щось, чому багатьом і мені варто у вас повчитися.
Окрема подяка за згадування тумбочки, ну це зробило мій вечір і я в захваті.