Доторк до красивого мужчини такий холодний, що аж гаряче.
Вивірена, стильна історія, приємна своєї моторошністю. Для нас вона вся пройшла під ритм раритетного потяга. Плавно, поштовх за поштовхом, ми наближалися до Велемира та нашого минулого, що також надходило з коливанням вагона.
Дуже хотілося колись би все-таки зійти на станції "Згуба". Цікаво, до яких спогадів може привезти героя цей потяг (в усіх сенсах, ехехе).
Дякуємо за цю роботу! 🖤