Дякуємо вам, що завітали вже вдруге і знайшли для нас ще слів.
Сьогодні Великих Птах вітає вас своїм співом.
Ж-ж-ж. Ж-ж-ж. Ж-ж-ж.
ЧІЧКА/CHICHKA
Creator of
Recent community posts
Неймовірна робота! Від перших секунд у головному меню до останніх секунд гри під меланхолійну мелодію на фортепіано — все так якісно та витримано, що важко знайти слова. Тема, безумовно, сумна, але дуже важлива, щоб про неї говорити. Переплетіння сюжетних ліній винахідливе та драматично сильне. Дякуємо за цю чудову гру!
Лячно — влучне слово, щоб описати цю історію.
Кімната, на диво простора і ніби засмічена водночас. Туманний образ, що звучить в голові так ласкаво, та пробирає до мурах щоразу, коли дивиться на нас із невловимою посмішкою. Думки героїні: поділені, суперечливі, безладні настільки ж, як і її кімната, як і її світ.
Ця історія в сукупності ніби знімає якийсь уявний шар безпеки, а все, що лишилося, розшаровує тривогою теж.
Якщо це був авторський задум — він спрацював. Дякуємо вам за цю історію 🖤
Так багато темряви навколо, що ця новела сприйнялася особливо щемко.
Пробудила, на диво, ще дитячі спогади про потяги. Коли вони асоціювалися з сонцем, огірками з сіллю та дорогою на Феодосію, а не евакуаціями. І лишила той світлий, проте гіркий сум розлуки з тим, за що вже ніяк не вхопитися.
Чудова новела, яка не намагається нічого довести чи активно вразити. Та вона все одно зворушує і вражає глибоко: тишею і спокоєм. Під час проходження зрозуміли, як нам цього бракує.
Дякуємо за цю світлу мить 🖤
Нарешті стало зрозуміло, куди пішов мій татусь
Пане, у вас тут неймовірно красивий арт (дійсно, такий об'ємний і нетиповий для джемів, кольори і манера нравляться) і неймовірно палкий флірт.
Ми високо цінуємо і перше, і друге, а також вашу самоіронію в титрах та містично-гомоеротичний внесок у нашу спільноту.
Залишайтеся тут і нікуди не йдіть 🖤
О так! Вкрай цікаво, що ви спробували подати новелу саме у жанрі аналогового горору. У нас в команді є його любителі, тож вашу роботу хотілося пройти ще зо дня анонсу.
По стилю: це воно. У вас завжди гарні та чисті дизайни, як і цього разу. Формат звітів має вайби 95 вінди, а фото дійсно виглядає як фрагмент з плівки. Текст звітів також поданий добре: відчувається, як стрімко Надія губить наукові формулювання, коли губить контроль.
(ще спойлер) Можливість доєднатися до звітів — це ще один дуже вдалий хід.
Лишилася спрага до цієї історії. Хочеться, щоб Справжня Причина зайняла дещо більшу її частку. Можливо, також кортіло більше долучитися до катастрофи своїми кривими дослідницькими ручонками як гравцям. Та розуміємо, що не все одразу: ліміти є ліміти.
Дякуємо вам за цікавий формат, сміливість та скіл, щоб оце все втілити! 🖤
Це було так добре!
Приємний арт, витриманий та влучний текст, музика чудово доповнює атмосферу.
Було дуже незвично не лише пасивно дивитися загадкові касети, а й повзаємодіяти з ними. Це додало певного градусу моторошності, хоч ця історія і не намагається лякати нас попсовими прийомчиками.
Сама взаємодія також дуже сподобалася: не примусова, але як захочеться — дуже весело згадувати українську абетку. Загадки достатньо складні, щоб змусити розібратися, але без ризику кинути їх з безсилля й фрустрації.
Дякуємо вам за приємні враження!
Доторк до красивого мужчини такий холодний, що аж гаряче.
Вивірена, стильна історія, приємна своєї моторошністю. Для нас вона вся пройшла під ритм раритетного потяга. Плавно, поштовх за поштовхом, ми наближалися до Велемира та нашого минулого, що також надходило з коливанням вагона.
Дуже хотілося колись би все-таки зійти на станції "Згуба". Цікаво, до яких спогадів може привезти героя цей потяг (в усіх сенсах, ехехе).
Дякуємо за цю роботу! 🖤
Ваші історії завжди особливі тим, наскільки щиро та віддано ви створюєте казку.
Дійсно, дуже відчувається ретельна робота над усіма складовими: чудовий, глибокий фон; розгалуження діалогу навіть в умовах обмежень, ще й додатковий документ з поясненнями.
Якби не обмеження, ми би сказали, що цей темний, казковий, кривавий камінчик заслуговує срібного обрамлення. Можливо, дати гравцями певну ціль цієї розмови, хай навіть і умовну. Історії Равени — чарівні і мрійливі. Лише хочеться знати, куди ми понесемо її одкровення далі.
Дякуємо вам за атмосферну та продуману замальовку. Ми знаємо, що вам не бракує наснаги, тож чекаємо наступних робіт! 🖤
Дякуємо, що дозволили цій історії зворушити вас так сильно.
Ми також розуміємо зі свого досвіду, наскільки болісною може бути безпомічність: і вивчена, і та, що в моменті ламає своєю усвідомленістю. Ця історія — спроба промовити цю німу й нескінченну безвихідь, яка йде з безпомічністю обіруч.
Та нам шкода, якщо тут ви відчули докір: ми не намагаємося моралізувати в наших історіях. Тим паче — докоряти. Проте також розуміємо, чому ця новела може вести цим шляхом читача, який знайомий з цими темами на досвіді.
Окремо дякуємо за те, що ви оцінили текст. До такого фідбеку ми спраглі, ніде правди діти.
Сподіваємося, це прочитання виправдовує себе на вашому досвіді. Раді побачити ваш відгук.
Ваша обкладинка пограла на тих струнах душі нашої сценаристки, про які вона давно забула. А потім ми відкрили саму гру, і вибори в ній пограли на тих звивинах мозку нашого композитора, про які давно забув він. Це все компліменти, які ми дивно формулюємо ахаха.
Хоч цій історії і дещо затісно у форматі цього джему, вона дійсно естетична в усіх параметрах та зроблена турботливо й вдумливо.
Зізнаємося, під час віддалення фону (кажемо так, щоб нікому не спойлерити), коли склалася повна картинка, ми засперечалися, що ж нам відкрилося насправді. Бо ми всі зуміли інтерпретувати цей твіст абсолютно по-різному. Можливо, це ми такі різні. А можливо, не вистачило простору, щоб розкрити цей поворот на його повну потужність. Буде чудово колись поглянути, як ви розкриєте цю історію без обмежень джему, якщо ви захочете продовжувати.
Якщо узагальнити: у цієї роботи чудовий потенціал. Там є світ, який може і хоче рости. Там є ельф, який грає на струнах душі. Тут є команда, яка творить з душею та розумом.
Дякуємо за історію та успіхів вам!