Ось таке воно, життя
скомпресованого сміття.
Точніше, не життя, а смерть.
І хоч різні в кожного думки,
але разом зчепились у вогні.
Розповісти власну долю - честь.
Для цього є невимушений арт,
і грає музика проста.
Немає всіх дрібниць тих в коді,
так навіть краще - менше муки.
Все гарно й весело, а втім,
не дізналась я секрет від Apple.
Можливо, в іншому житті,
коли нове сміття впаде дотепно.
Скоро маю завершати,
бо полум’я вже обхопило
те сміття живе, нещасне.
Та це не кінець для того,
хто історію цю розповів.
У автора повно наснаги.
А може й ні. Не знаю.
Але настрій залишився,
а значить, не дарма це все.
Бажаю успіху у творчості,
бо творчість - діло не просте.