Спочатку я думав, що ми граємо за Клірика, однак було цікаво зрозуміти, що це не так. Доволі гарним виявився й поворот сюжету про реальну сутність нас, як бога. Хоча, враховуючи дії та слова клірика, в яких він розкаюється, я підозрював, що все таки дійде до подібного фіналу.
Мальовка приємна, особливо сподобався ракурс камери - статуя не тільки нависає над кліриком, а й кидає на нього тінь, що саме по собі може бути гарною метафорою, підкресленою візуалом. Сам візуальний стиль чоловічих персонажів як в донхуа Мосян Тунчю - не те, що мені зазвичай припадає до душі, але тут виглядає дійсно гармонійно. Також сподобався від'їзд камери з демонстрацією істинного вигляду бога. Гарний момент для кульмінації.
Вибір музики доповнює вайб новели, але, як на мене, музика занадто одноманітна і їй не вистачає підходящої до новели виразності. Це більше як церковний ембіент, без претензій на щось більше. Проте розумію, що музика не авторська і не писалась під новелу, тут питань немає.
Загалом мені сподобалась історія, навіть з'явилась асоціація з дейдра зі всесвіту elder scrolls. Дякую за гру!
Viewing post in Пурпуррот jam comments
Дякую за відгук! Раді, що вам сподобалось!
Музика підбиралася з урахуванням того, що дія відбувається у храмі.
Щодо порівняння з даедра, думаю, дещо в них таки схоже, хоча вони діють доволі прямо, на відміну від нашого персонажа. Але в дечому праві, сила поклоніння, яка потребує інших людей та використання їхніх рук у фізичному світі гарна тема, яку можна ще розвивати й надалі.
Щодо стилю мальовки, наша художниця не надихалася чимось конкретно, якщо перейдете на її сторінку, побачите, що це її особистий стиль.