Сюжет та текст:
Він... гарний. Мені навіть нічого й додавати. Добре залучає в цей світ, що давно прогнив зсередини, але ось тільки зараз це помітно зовні, який повен технологій, а не щастя та волі. Бо якщо навіть уявити, що ми дивимося все з очей головного героя, то реклама всякого сміття, що вічно спливає перед очима, це неординарна, але дуже кмітлива ідея.
Мені тільки здається, що було б цікаво, якби цю рекламу ми могли б прибрати з екрана, маючи в її полі якийсь хрестик (ну як у вінді). Бо в перше її ти натискаєш - цікаво ж, та просто пропускаєш репліку героя..
Але все одно - атмосфера поглинає.
Аудіо:
Трек приємно качає, ніякого сміття з сьогодення EDM сцени, а щось таке з 90-их, початку нульових. Семпли midi піщалок зі старих компів, губної гармошки, синти... Саме такою повинна бути музика кіберпанку - тобто шизово-геніальний мікс з усього на світі, що тільки є та було, а не просто якась тупа попса.
Візуал:
Це кайф. По перше цей інтерфейс, що є частиною світу виглядає стильно, туди ж йде головний задник з великим містом, ще й це зелений відтінок, що виглядає одночасно і хворобливо, але також само й соковито, яскраво та дуже незвичайно.
Також незвичайно відчувається ідея зробити задник більш мультяшним, ніж героїня, але це особисто мене не дивує - в підсумку то виглядає стильно, та й... напевно в цьому і є якийсь сенс. Мов вона та цей світ, що вмирає - це зовсім різні речі, які не схожі одне на одного.
Сама Героїня намальована добре, приємно, але прикро, що немає міміки - з нею незнайомка була б ще краще.
В підсумку - дуже стильна та гарна новелка. Маленькі прикрості є, але вони зовсім не псують цю дивовижну працю.