I thought it was a problem with the Linkus version, but... oh, I don't even know what to say. I just haven't had anyone contact me with a problem like this yet.
The only thing I can guess is... I named the game files in Cyrillic (which was a bad idea to begin with), and that's what's causing the problem.
Oh, I didn't even expect that my little project on the game Jam could interest someone so much. It's nice to read.
I'll just say that I'd really like to turn my "Herzog of Solitude" (I know that in English it would be "Duke", but I prefer the German version of this word) into a more complete and finished work, and then translate it at least into English (and all this will take a lot of time). But if you are so interested in learning a small piece of history between the Hellish Herzog and a brave mortal - who am I to argue with your zeal?
As for the problems with launching - please forgive me, it's purely my fault. The first serious work with Godot, and the fact that it doesn't work is just a problem of my clumsy hands. The game itself needs to be completely remade. Because damn - a novel without the ability to save or even rewind a line - that's terrible. And that's only the top of its problems.
I have only one question - did you download the version for Windows or for Linux?
Сюжет та текст:
Запис дослідження нових експериментальних, який неспішно, але йде по повній сраці.
Це була просто казка.
Мікс з текстів прямих розмов, де всі гострі кути сточуються, зі звітів, де вже вчені напряму діляться своїми відкриттями та побоюваннями, рідкісні вставки думок на чорному просторі - це дуже міцна робота.
А в кінці ще йде теорія змов, що прям смак, але це не всі солодощі, яки нам підготувала ця гра, ні.
Момент з тим, немов ми, ось ми з вами самі тільки що знайшли старі записи, і тепер робимо по за ними звіт, також говорячи про те, що коїться вже в новому тисячолітті - прямо в той час, коли ми граємо гру (бо вона бере наш час на компі)
Ох мля, це просто сильно!
Аудіо:
М, цей шум включеного ЕЛТ телевізора - також плюс до атмосфери. Кращого "саунду" для такого твору навряд чи знайдеш.
Візуал:
Стилізація під запис с самого початку робить для цієї гри дуже багато - ледве не половину всієї роботи. Але є проблема - у вас є невеличкі "коливання" камери, коли йде задник з руками на весь розмір зображення, але ці коливання відкривають край зображення, за яким йде чорна непроглядта пітьма.
Дуже маленька, але неприємна дрібниця, яка псує настільки чудову працю.
Момент зі зміною кольору та ще й тембром фонового "звуку" - кайф.
Момент "інсультом", що ледве з'являється в кадрі, але достатньо, щоб зрозуміти всю пагубність ситуації - ультра кайф.
В підсумку - це дуже стильно та гарно, та ще з такими ідеями... Беззаперечно - перед нами претендент на топ-3 точно. Я в захваті.
Сюжет та текст:
Чисто маленька мила казка, що проста та зрозуміла кожному.
Аудіо:
Як зроблений для гри трек - він дуже гарний. Думаю, що він би добре підійшов під якусь лялькову виставу, чи як раз зачитувати казку на ніч)
Візуал:
Крім трішки дивної перспективи кімнати та явну незакінченість заднику, мені дуже подобається, як виглядає гра. Особливо Лялькар - гарний дизайн, також мені подобається його поза - як і лялька, що ще більше підкреслює його головну зайнятість, так і частина передпліччя та долоні придають йому дрібку гротеску.
В підсумку - приємний твір, але не більше.
Візуал - кайф, робота з аудіо також гідна - цей трек та шепіт дуже гарно сходиться в одну картину, але історія... якась занадто проста? Просто тут і анімація дихання, і моргання є, а задник - бомба, і такі красоти потребують... ні не кращої історії - вона то непогана, просто її треба сильно доповнювати.
У будь-якому випадку - це був приємний досвід.
Сюжет та текст:
Коли в тексті не бояться давати жарти з обох сторін (гравець\співрозмовник), то це вже приємно бачити. А так - приємні теревені з богинею, яка сама по собі теж не менш приємна персонаж.
І, чорт забирай, як же мені подобається фраза"Бо вибір - розкіш смертних". Це прям... м, смак! Бо дуже влучно.
Аудіо:
Нормальна піанінка, мені навіть нічого додати. А ось про озвучення сказати в мене ще як є - не саме майстерне, але все одно дуже приємно, що людина не побоялася та придала Каті ще більше індивідуальності своїм непоганим голосом - таке прагнення треба завжди підтримувати.
Візуал:
Задник простенький, але сама Ката намальована гарно, зі стилем і нічого зайвого. Особливо мені подобається любов до деталей - що метелики, то сама Ката моргає - краса ще та, та й придає життя кадру. Паралакс скролінг в меню з цим пір'ям та задником - це кайф
В підсумку - В цей твір було просто приємно влитися. Дякую вам за гарну працю.
Сюжет та текст:
Невеличка детективна загадка мені дуже сподобалася. Так, без парочки завантажень не пройдеш, але читати та міркувати над питаннями та відповідями Деванте було цікаво.
Аудіо:
Типічна сумна піанінка - непогано та підходить під сновидіння, але більше мені нічого й сказати - не заважає читати, і це головне.
Візуал:
Мені подобається, наскільки ж гра у всьому дотримується свого стилю. Меню, налаштування, інтерфейс, підкладка тексту, сам малюнок та спрайт - все єдине та красиве, та ще з вивіреною палітрою кольорів. Краса
І може стиль і не мій зовсім, але об'єктивно - він гарно намальований і в ньому немає проблем. Художник тут попрацював ну просто чудово, не причепитися.
Ідея з очима, коли Деванте бере чужі спогади - милий та ледве помітний, але кайф.
В підсумку - маленька приємна знахідка, з гарним візуалом та приємним пазлом.
Сильний візуал - мені подобається, як навіть підкладка під текст та увесь інший інтерфейс стилізований під обмежену палітру самої гри, яка і так виглядає стильно, а з нею прям смак. Найсильніша частина гри.
Сюжетик простенький, короткий, але потребує уваги, даби його відгадати. Музика добре підібрана
В підсумку - це був приємний досвід.
Тут є і жарти, і сором, і трішки справжньої чоловічої драми з розлукою, але обіцянкою ще колись зустрітися.
А ще все це в купі з гарним візуалом та просто чарівним ембієнтом осені й цього вітру, що підіймає листя і пробирає аж до тремтіння. Дуже приємно і дякую, що дали можливість згадати своі такі "качелі" та друзів, яких вже я давно не бачив.
Сюжет та текст:
Що ж, це незвичайний представник новел, бо замість чисто сюжетної розповіді, в нас тут є пазл, і пазл цей не без цікавостей. Сама загадка простенька, але втягує, плюс в тому, що є дуже жирні підказки на екрані.
"Трушна" кінцівка трішки дивна, але я думаю на це і йшов головний твіст - зламати гравця та героя, а не дати йому якоїсь повноцінної відповіді на "а що в біса за касети були".
Не кожному може сподобатись така ідея гри, навіть коли ця ідея настільки компакта, що повністю будується на одному пазлі до 100 слів, але мені зайшло, було цікаво поритися.
Аудіо:
Завжди цікаво дивитись на написані для гри треки, особливо коли вони підходять під неї. Цікава ідея обіграти зажованість стрічки в касеті, але під кінець виїдає мозок. Чи це теж частина плану? Бо якщо так - не був би здивований, бо під "трушну" кінцівку дуже підходить.
Візуал:
Просто чудовий. Він гарно намальований, але найбільше зацікавив мене стиль з цими вічними смугами. Цікава стилізація, але на телику виглядає так, немов хтось по його пластику тричі паяльником пройшовся.
Також не можу не відмітити працю над підкладкою під текст у виді наклейок з назвами на касети та саме головне меню - дуже чудно доповнює атмосферу.
В підсумку - в силу своєї головної ідеї, а тобто пазлу, цей твір може підійти не для кожного, але сам по собі він зроблен дуже якісно.
Сюжет та текст:
Ви дуже маніпулятивні, прям жах як, але... це працює! Бо не буду брехати - діти та їх смерть - це справжнє читерство, але якщо в цьому творі було б тільки це, я б ці абзаци зараз не писав. Дуже непоганий текст, хоч до нього і залишаються питання деякої недомовленості та різкості під кінець, але, як мені здається, в цьому є авторський задум та проблема 1000 слів. Особливо сподобалась кінцівка - хоч і похмура та жорстка, але вона дає надію.
Аудіо:
Трек настільки гарно підібраний, що мені тяжко уявити даний текст без неї. Також трішки маніпулятивно, але якісно.
Візуал:
Задник гарний, особливо ці промені світла, що йдуть з хмар - дуже мило, а ось спрайт… Не зрозумійте мене неправильно - він милий, але проблема в тому, що крім милості, він ще й дуже сильно вибивається з фоном, бо різниця в стилях, але це можна хоч і не повністю, а виправили. Якщо у спрайта замалювати різкий чорний лайн, то вже буде виглядати куди як краще. Сподобалась стилізація підкладки для тексту під старе скло.
В підсумку - несподівано гарна робота, яку мені було дуже цікаво читати. Дякую вам за це.
Історія маленька, проста, з неочікуваним, але вже під самий кінець вибором, але мені тут дуже сподобався візуал
.Я не знаю, чи це було намальовано саме на папері, чи це просто дуже гарна стилізація завдяки шуму та текстур - гарна робота. Також не можу не відмітити музику - дуже приємна, акустична гітара непогано підходить під космічні далі.
МОЖЛИВІ СПОЙЛЕРИ - КРАЩЕ ПОГРАЙ, ПОТІМ ЧИТАЙ
Сюжет та текст:
Жахастик, що вміє нагнітати. Жахливий, напружений, мучить очікуванням неминучого. Можливо кінцівка з втечею трішки... не те, що очікуєш - можливо чогось більш фатального для Дженні, а не настільки відкритого кінця, але це все одно дуже гарна робота.
Аудіо:
Дарк Ембієнт добре підібрали, мені навіть нічого додати.
Візуал:
Просто кайф. Настільки пропрацьований до дрібниць задник, що ідея з наближення працює ну просто чудово - немов Дженні реально неспішно слідує по цьому жахливому місцю, шукаючи свого коханого.
Також не можу не відмітити зміну кольору та те, як ви вміло обіграли "спойлер", захований за спиною Дженні до самого кінця, як і зміна відтінку світла на зелений, що падає аж на саму Дженні. Маленька, але дуже значуща деталь, особливо для катарсису в сюжеті.
Сама Дженні намальована також дуже стильно - з таким частим брудним чорним лайном, щоб навіть візуально було добре видно, наскільки їй тривожно... або в неї потекла туш.
Не забули і про міміку.
В підсумку - кайф, одна з найкращих робіт джему.
Сюжет та текст:
Приємні теревенькі. Мені сподобалося, як це читається - ненапружене, легке, та дрібку гумору. В такі діалоги віриться. І я радий, що тут немає зайвої романтики за 5 хвилин знайомства.
Аудіо:
Музика це прям чітке попадання під настрій поїздки на потязі - особливо коли ти їдеш через ці вічні поля та луки, і все це так схоже на одне і теж саме, одно і теж саме кожну секунду, хвилину, час, що вводить тебе в справжній транс...
Візуал:
Задник простий, але кайфовий. Особливо цей захід сонця, що б'є своїм променем через вікно, падаючи на стіну купе, на чай. Дуже затишно.
Не відстає від задника і хлопець - на нього і світло правильно падає, і він сам відкидає тінь на стіну, а дизайн... я боявся, що це буде щось більш анімешне та несмак, але радий помилятися - стилізація є, але вона не вибивається.
Невеличка "тряска" потягу, а також меню налаштування - маленькі, але теж прикольні дрібки уваги.
В підсумку - це дуже мила новела, де все - звук, текст та візуал працюють над однією справою, щоб заволокти в себе та дати насолодитися маленькою історією.
Сюжет та текст:
Я боявся, що це буде відпрацьована історія про нерозділене кохання, але в такі моменти приємно помилятися - по думках головного героя можна прекрасно побачити, що вони вже були достатньо близькі, і сама історія йде більше про те, що ми можемо просто не встигнути сказати все, що людина на те заслуговує. Безсмертна ідея, яка завжди не буде зайвою.
Кінцівка та її поворот очікуваний, але все ще непоганий. Написано добре.
Аудіо:
Ну... це сумна піанінка, до неї тяжко якось чіплятися, окрім того, що це перше, що приходить в голову при потребі в сумній музиці. Семпл набору тексту на друкарській машинці дуже добре підійшов - гарний вибір..
Візуал:
Приємний піксель арт, сподобалось, що автор не забув дати відображення пейзажу в воді - маленький, але штрих.
В підсумку - це дуже класичний твір про те, але від цього він все ще непоганий та приємний, але прям щось неординарного тут немає.
Сюжет та текст:
Друга фраза Пані Скріпки - я вже порвався від сміху. Дуже гарно пропрацьований герой, від якого кожна фраза - вже посмішка на обличчі... але тільки до середини. Уж пробач, авторе, але я не зрозумів твоєї ідеї під кінець вставити ВСІ ФРАЗИ Скріпки.
А то це вже якийсь артхаус.
Аудіо:
Йой, який стиль то, трек вибраний просто чудово - саме те для кінця дев'яностих та на початку нульових. Зберіг для себе, дякую.
Візуал:
Ідея скористатися шматками вінди - гарна та дуже кайфова, але треба було трішки краще попрацювати з масштабами інтерфейсів, бо, на жаль, зараз це виглядає як хоч і цікаві, але дуже різні шматки всякого різного.
В підсумку - маленька мила та дуже кмітлива новела, що мене потішила, але в якої вистачає проблем.
Сюжет та текст:
Початок монологу був дуже цікавим - думки героя про смерть, про важливість власного досвіду в знайомстві з відчуттями, якими б вони не були, та те, як не маючи цього досвіду, особливо в речах негативних, страхи й заявляються.
А з ними й вічні нескінченні спроби мозку думати над цим, міркувати, осмислювати, і як це все разом вводить тебе в жах, відчай, як спроби зрозуміти це, або якось "перебороти" без бажаного досвіду та знання лише більше вводять тебе в страх... і при цьому ти навіть цей страх напряму ніколи не відчував, але від його очікування тобі ну ніяк не легше.
Але вже під кінець, коли дається єдиний вибір...
Легко сказати "подивитися страху в очі та прийняти його", але за таким дуже жвавим складом йде ціла кількість багатогранних "але", за якими й стоїть страх. Бо страх може бути різним, від різних речей та через різні причини та погляди, і щоб вже подолати його, треба не тільки відвага, а й розуміння того, що ж саме тебе там чекає, у твоєму страху.
Бо іноді з такого зухвальства ти тільки сильніше можеш себе закопати в невіру, зламати себе навічно, завести в таку депресію, що ніякої хоробрості не вистачить, а тому... Я не згоден з автором, бо це хоч і красиві слова, але треба знати самого себе та можливості того, чи можеш ти так жваво цей страх подолати.
Чи тобі буде куди як правильніше буде не настільки різким в діях, але куди свідомо, знаходячи свої варіанти перемоги - через знання, через допомогу близьких, через розуміння того, що від цього не втекти, через зайняття чимось, здійснення своїх ідей, мрій - та навіть не своїх!..
До цього питання треба підходити з розумом.
Аудіо:
Ембієнт Гарний, заспокійливий, але при тому меланхолічний. Приємно слухати. Але звук тексту зайвий, він нічого не дає, а лише вибиває з тягучого ембієнту. Добре, що його можна виключити.
Візуал:
Дуже гарно пропрацьовано зі стилізацією, і що головне - можна виключити VHS фільтр, бо ось особисто мені дуже не подобається, коли картинка розмита. Дякую за можливість вибору, автор. Спрайт герою хоч і примітивний, але його гарно оживляє анімація в пару кадрів. Шум на заднику - якщо чесно, спірна ідея - мутить в очах, незатишно, але можу лише припустити, що в цьому і була ідея автора.
В підсумку... я не знаю, що сказати. Ця гра висмоктала з мене всі сили.
Текст та сюжет:
По першості я не дуже розумів, в чому саме ж прикол сюжету - ну прийшла вона до когось, розповідає, а я чекав на якийсь хоррор, жахастик, монстра... Але в кінці ви змогли мене здивувати. Дуже геніально, браво.
Равіна - гарна співрозмовниця, тиха, мила, дбайлива та достатньо різнобічна, щоб не набридати. Було цікаво з нею побалакати й навіть жаль, що за одне проходження можливо не весь текст прочитати - але в гарну гру і два рази приємно пограти.
Також попрацювали з підкладкою текстом та шрифтом, щоб нічого не вибивалося та було однорідно.
Аудіо:
Трек добре підібраний, але що найцікавіше - це цокіт годинника, бо підставити його під ритм треку це або диво та майстерність, або дуже вдала випадковість.
У будь-якому випадку - звучить це просто казково.
Візуал:
Задник має чудовий вигляд - контрастні тіні, що припадають з місяця через вікно, вельми прописанні картини, на яких падає місячне світло, та багата обстава. Дизайн Равіни як і вона сама - гарний, але я не знаю, чи це виважений стиль автора цього спрайту (а я бачу, що задник та спрайт малювали різні люди) чи просто поспіх, але їй дуже не вистачає більш глибоких тіней.
Ні, сам контраст темного задника та "світлої" дівчини виглядає цікаво, але, як на мене, їй треба було дати більш виразну світлотінь від свічки, а також заповнююче світло зі сторони вікна, даби Равіні на спину та на її анатомічно ліву частину, що буде в тіні, падало місячне світло, даючи такий же синій відтінок, як на стіні.
Але навіть так - для робіт від двох різних людей задник та спрайт дуже непогано сходяться в одному стилі.
В підсумку - гарна гра з цікавим поворотом сюжету та приємною героїнею.
Текст та сюжет:
Історія темна, похмура та жорстока, але це лише його шматочок. Непоганий шматочок, правда, треба писати ще й багато.
Також сподобалось, що текст йде не внизу, як зазвичай в новелах, а збоку - як раз головний арт дозволяє, але, як мені здається, те, що він заступає на частину арту - це дрібний, але недолік. Також було б цікаво, якби сам текст був не ідеально білим, а як найсвітліша ділянка на арті - тобто 20-30% сірого. Щоб навіть кольором тексту дати гравцю зрозуміти, що він тут прийшов не про невинних дівчат в шкільній формі почитати.
Аудіо:
"ембієнт" трансформатора різкий, гучний, але що більш неприємно - в ньому є... хм, я навіть не знаю, як не правильно назвати - ось той "цокіт", чи "стрибок" у звуку, що дуже неприємно б'є у вухо.
Візуал:
Малюнок Сірника - стильний. Контрастний чорно-білий портрет дуже дивного, хворобливого.. ні, навіть не чоловіка - жахливої істоти, що в раз задає гнітючу атмосферу. Можу припустити, що цей арт бере натхнення з Darkwood - бо я б не здивувався, якби побачив такий портрет там.
Дуже якісна робота.
В підсумку - це цікавий трилер, що наганяє жаху, але його треба багато в чому доробляти. Неочікувана, але приємна знахідка.
Текст та сюжет:
Простенький сюжет, що працює, мені навіть нічого додавати. Напевно тільки до одного можу прискіпатися - головний герой відчувається зовсім сухо. Особливо в порівнянні з Лунарією, яка є дуже жвавою цілеспрямованою дівчиною в цій історії, а головний герой більше функція, ніж щось повноцінне і цікаве.
Аудіо:
Мелодія написана дуже непогано - щось якраз під стиль "жахливого Хелловіну", хоча і слухається драйвово. ЇЇ MIDI-шність не лякає - навіть навпаки, вона нагадує круті треки з того ж Banjo-Kazooie - такі ж прості, але добре заходять в пам'ять.
Візуал:
Він гарний! Задник виглядає не дуже детально, але мені подобається ідея з тим, що герою відданий темний лайн, коли задник в цьому платі знебарвлений. Сама Лунарія виглядає фактурно, неординарно - не вилизана топмодель, але і не болотне чудо.
Також добре підібраний одяг і гідна міміка. Художник добре постарався.
В підсумку - маленька закінчена історія з гарним супроводом та візуалом, але якій не вистачає цікавого головного героя, бо в відносини героїв тяжко повірити.
