Вкрай вайбова новела, що занурює в атмосферу з перших секунд. Атмосферу цвітучої природи, здавалося б недосяжних мрій та надій. Новела робить велику ставку на красу та естетичність, сюжет на крилах вітру проноситься непомітно швидко, а перебивки хоку тільки загострюють інтерес та підкреслюють чутливість твору. "Піднесені" до чогось сакрального. До мрій, або може до чогось, що не можна забути..?
Як там не було, дякую цю прекрасну новелу!