Вкрай вайбова новела, що занурює в атмосферу з перших секунд. Атмосферу цвітучої природи, здавалося б недосяжних мрій та надій. Новела робить велику ставку на красу та естетичність, сюжет на крилах вітру проноситься непомітно швидко, а перебивки хоку тільки загострюють інтерес та підкреслюють чутливість твору. "Піднесені" до чогось сакрального. До мрій, або може до чогось, що не можна забути..? Як там не було, дякую цю прекрасну новелу!
Безумовно ідея новели цікава та неординарна. Далі спойлери. Артур Кінг хоч блискучий детектив, але заручник неконтрольованих обставин, заручник спостерігача. Якщо не буде кому прославляти його вчинки, надихатися або жахатися них, його як і не існувало. Він не бачить сенсу життя у пустих діях. Це все... бутафорія. Так само як і ця новела. У кінцівці, де Артур не дає почути гравцю свій голос, він зізнається, що він безсильний в цій грі життя. Він зазначає, що неважливо, скільки ще разів гравець зможе споглядати на його постать, все це буде неважливо - бо самого Артура насправді не існує. Бо він - не спостерігач, а лише лялька програмного коду. Новела - трагедія вигаданих персонажів. Круто! Однак не зважаючи на це, новела, на жаль, не вразила (принаймні емоційно), хоч і сподобалась. На мій погляд, цій історії от не вистачає часу, щоб розкрити чудовий задум. Розмова детективів відчувається поспішною після проходження, розв'язка настає занадто швидко. Я не відчув, як Артур заліз у голову головного героя, не зміг сповна відчути його силу. Мені не вистачило якогось зв'язку з персонажами, тому, коли й мені не було лячно під кінець першого проходження. Через це взагалі злом четвертої стіни здався мені використаним дешево й невлучно (хоча, після перепроходження та розмірковування, виявилося, що в ньому і вся фішка). Насправді не знаю, як тут викрутится. Мені здається, ви просто замахнулися на ідею, яку вкрай складно реалізувати. Зазвичай злом четвертої стіни і відчувається так сильно саме через те, що все до цього відчувалося окремим світом, що не зв'язаний з реальним. А змусити читача так глибоко зануритися в новелу у межах правил цього джему... ну зовсім непроста задача. Тому гарно, що я все ж таки вирішив перепройти та глибше обдумати цю новелу - моє враження дійсно стало кращим. Дякую!
Душевна сцена з приколами та гіркою мораллю... Але відчувається, як історії не вистачає розмаху. Просто неможливо її не порівняти з "Їб@ш панку", відчувається як, хоч і гарна, але все одно слабкіша версія свого попередника. Новела з минулого джему мала одною з сильних сторін як раз її різноманіття, різні вставки та художні рішення. Я просто легко можу побачити, як Перестрибнути либідь могла б перевтілитись, якби її не обмежували правила цього джему. Немає відчуття, що новела саме виграє з обмежень. Я може весь відгук писав ніби якусь претензію, але все інше було справді круто та загалом вона мені дуже сподобалась! Як не крути, але вона все так само запам'ятовується та смішить, все як треба. Дякую!
Цікава новела. Я бачу її так: Фріприл - препарат, який звільняє тебе. Приймеш, виживеш й ти вільний. Вип'єш таблетку, побачиш реальність такою, яка вона є, і усвідомиш правду. Суспільство в цій новелі слабке та піддається ефекту ноцебо: сумнівам у власних відчуттях, страху перед невідомим. Препарат фріприл був лише лакмусовим папірцем, що показав справжню сутність тогоденного людства. Було напружено та захоплено, дякую!
Прочитав пояснення, але надам своє трактування подій. Можливо, Равіна - це символічне втілення почуттів людини (можливо навіть дитини), яка страждає. Вона має бажання жити повноцінно - взяти участь у безлічі пригод поза своїми темними коридорами, але не може. Вона боїться зовнішнього світу, гострі гілки, б'ючись об вікна, нагадують про жорстокість довкола. Той світ забрав життя (якщо символічно - то їх жагу, пристрасть до життя) її родини, яка неодноразово згадається під час розповіді, тому кидати виклик йому так боляче. Однак дух Равіни залишається світлим сонечком, що розвіює тьму навколо, хоч їй і комфортно залишатися в ній. Акцент на дзеркалі створений для того, щоб показати зацикленість героїні. Вона мріє, хоче вибратися, але боїться й так по колу. Бажання відбиваються дзеркалами, та і не знаходять виходу назовні. Можливо, версія трохи притягнута за вуха, але мені сподобалася ця наскрізь символічна новела, дає простір для думки.
Пройшов новелу, закрив вікно... Відкрив знов, бо не хочеться залишати цю атмосферу 😭. Це одна з тих робіт, де все створено просто прекрасно, немає нічого зайвого та є навіть більше. Мені подумалося, що можна було б зробити циклічну анімацію пейзажів за вікном, але все ж таки обрана цгшка створює атмосферу, що більше підходить саме для цього сюжету. Новела ніби закарбовує цей єдиний момент перепочинку серед бурі. Момент, коли на секунду все здається не таким поганим, коли насправді ти й не проти в ньому залишитись подовше. "Квиток на одну зупинку" - гарна назва, бо ця подорож у потязі як раз не про місце призначення, а про таку коротку, але незабутню серцем зустріч. Дякую вам за цю чудову новелу!
Цікава ідея, чудове виконання. Єдине, що хотілося б покращити - це текст. Хотілося б щоб він був більш художнім, чи що. А все інше як і сюжет - класно.
Напругу новела витримувала до самого кінця, було цікаво читати. Використання тексту гарне, але, можливо, новелі не завадило б додати інших візуальних ефектів, легко можу побачити як від них враження посилюється.
Від цієї новели захотілося знов повернутися у дитинство.
В момент холодного, але сонячного зимового ранку, коли батьки метушаться, накривають стіл, готуються до приходу гостей. Я, точно зачарований, тихо сиджу у кутку кімнати, споглядаючи прихід урочистого свята. У повітрі перемішалися аромати смаженої курки, свіжо спечених булочок та безлічі салатів. Ледь помітно чутно звуки реклам із вже старенького телевізора. Я знаю, що скоро буде весело. Я знаю, що на мене чекає, можливо, один з найкращих днів мого життя, як це буває на усілякі свята. Я знаю, що все буде добре.
Тепло.
Повільно я усвідомлюю, що не маю жодних турбот, хвилювань. Зараз, в цей момент, коли все навколо заметушилось, мій розум знайшов спокій. Я почуваюся... щасливим. Так, це саме те відчуття. Тепле, нескінченне.
В той момент я прошу, щоб він не закінчувався. В той момент я живу вічне життя.
Ну розйоб по всім фронтам. Щось перечитав і якось мене нереально пробило. Мій фаворит на цьому джемі однозначно 😮
На початку мене зустрів приголомшливий арт... Один з найкращих с джему, це точно. Потім мене проводжала красива композиція, підібрана дуже вдало. А повністю захопила прониклива історія прекрасного бога, могутньої мисливиці, любові та надії. Темп історії рухається правильно, все ллється поступово, сповідь бога працює, а кінець не залишає нічого, окрім захвату. Щиро дякую вам за таку чарівну новелу!
Мені сподобалось, як гарно вам вдалося передати таку атмосферу допитливості, дещо казковості. Дизайн лялькаря запав в душу. Історія гарна, але все говориться "в лоб", хотілося б побачити більш насичений текст. Фінал з дерев'яним серцем зрозумілий, а з людським здається незавершеним, пустуватим.
Дякую за приємніший відгук!! Може піксель арт і не такий простий, як здається, але я їм користуюся як раз через те, що не вмію малювати, а з ним можна хоч щось зробити, що нормально виглядає 😭
Пройшов на 2 фінали й мені було достатньо. Не вистачило якогось сюжету, або просто більше саме діалогів з Ланою. Відчувалося надокучливим читати одне і теж "Я прокинувся", "Я сподіваюся..." і так далі. Геймплей для мене був нуднуватий, приймати рішення було не дуже цікаво, бо все одне і теж - якщо Лана сумує, зводи до психотерапевта, якщо мало міці - відремонтуй і т.д. Не було якихось ризиків, чи більшої різниці вибору, щоб кожен раз я дійсно замислювався, а що ж мені треба обрати. Загалом гра просто ок, ідея цікава.
Текст вміє створювати атмосферу: трохи смішно, трохи лячно, цікаво. Іноді не було зрозуміло, що зображується на екрані, але арт гарний. Мені сподобалось
Ех, от би зараз з лісовиком хавати свіже смажені грибочки увечері холодної осінньої пори, а не оце все... Хотілося побачити більше "лісовиковості", все ж таки цікаво побачити взаємодію саме з монстром, а не просто людиною з деякими особливостями. Але загалом приємна новела, я отримав насолоду і розслабився.
Така затишна, але водночас холодна атмосфера у новели, мені подобається. Загалом читати історію було приємно, але трохи зіпсував собі враження, що одразу подумав про істинну причину смерті й не міг зрозуміти до чого ті постріли взагалі були. Але саме "розслідування" цікаво зроблене. Той випадок, коли вибори дійсно обіграні вдало. Що стосується візуальної частини, то можу сказати, що відчувається стиль. Що на спрайті, що на фоні, що на інтерфейсі. Момент, коли головне меню переходить до метелика після завершення - дуже крутий, відчувається закінченість. Дякую за новелу!
Кожна частина новели виконана якісно, але особисто мені чогось не вистачило... Не зміг пройнятися історією, хоча подібні обожнюю... Можливо, хотів побачити більше емоційного сприйняття головного героя, але цього наче було достатньо. Можливо, хотілося більше конкретики, але вона тут зовсім не до чого. Не знаю. Дивне відчуття, бо написано просто прекрасно, атмосфера витримується і посилюється до самого кінця. Хотів би полюбити цю новелу, але не можу, жаль.
Передбачило мені ДВА рази поспіль "Приходь потім, разом поплачемо"😰😰. Третій не наважився жмакати. Новела прониклива, музика вкрай влучно підібрана. Атмосфера сну вироблена вдало. Під кінець я прям захопився, але це вже був кінець... Відчув смуток, бо хотілося більше. Новела не те щоб не закінчена, просто бачу, як її легко можна продовжити. Навпаки, все просто і гарно. Ідея про безпорадність богів до власної долі дуже сподобалась. Дякую!
Цілком розумію, що перейнятися історією може бути складно. Історія, на щастя (або ні?), повністю вигадана, але певно, можна сказати, що кожна історія особлива для автора. Дякую за відгук та теплі слова!!
Я відчинив двері в наскрізь темній кімнаті. По ногах пробігав холодний вітерець. Зробив крок далі. Світла так і немає. Щось ледь помітно свербіло на спині, я не звернув уваги та йшов далі. Це був не те щоб дивний, але неприємний пейзаж. Мале вовченя гралося зі шматком плоті якоїсь тваринки. Воно не мало наміру зупинятись, і мені стало моторошно від того, яким шаленим виросте цей звір. В ту ж мить - його очі помітили мене. Я здригнувся, тіло запалало. “Спокійно” - подумав я. Це всього лише дитина, якщо що я впораюсь з цим. Повільно, крок за кроком я прямував вбік, у гущу лісу. Вовченя все тако ж пильно спостерігало за мною.
Вдарила блискавка.
Я кинувся, що було сили, ще глибше в темну зелень. Грім ревів нещадно. Мені було зовсім зле. Я бігав, але кожен рух ногою ставався дедалі складнішим. Наче в шипах вони стогнали від болю. Я зупинився. Тепер спина свербіла нестерпно. Я протягнув руку за голову - почесатись.
Але мою долоню охопило щось слизьке. Секунда далась мені на розпізнання невідомого - і я зазнав поразки. В мить я не зміг дихати. Все тіло охопила чорна смола, що проникала у всі отвори мого тіла. Я намагався закричати, але горло не могло відтворити жодного звуку.
Вдарила блискавка.
З’явилось світло. Все навколо стало ясним, як день. Тепер я став джерелом темряви. Тепер в мене теж з’явилося нове обличчя.
А тепер трохи подумать:
Я побачив (хочу бачити) новелу так: головний герой - демон у плоті. Але демон, що хоче любити. Це не природно для нього. Але він бажає тепла. Він радше скривдить, ніж підтримає. Але все одно шукає людину. Він у сум’ятті: все повинно бути так, як він того хоче, але люди роблять зовсім протилежне. Нащо? Чому? Треба виправити похибку. Але… який інший вихід окрім вбивства? Бо заслуговують на те, бляха! Чому не можна мене просто полюбити, без цих нескінченних дорікань? Тц! Бісить.
Він має дві сторони - вкрай люблячу та деструктивну. Однак він сприймає їх як одну єдину. Він любить, тому і знищує. Він хоче бути любленим, тому постійно міняє обличчя.
Новела трагічна, що піздець, я заплакав, пісня мене вбила нахуй, можна десь файлик її взяти на прослуховування??
Кумедно, весело, з душею. Між "персонажами" відчувається різна взаємодія, цікаво читати, як хто реагує на слова інших. Віршована форма інколи пропадала, через це відчуття цілісності трохи зникало, але самі вони теж гарні, з гумором.
Дякую за теплий відгук та ваші хитромудрі теорії, хпхп!) Щодо вирівнювання, то про це знав, хотів це зробити ідеально, але голова так і не додумувалося... І коли прочитав ваші слова, придумав, як зробити ідеально 🤦♂️.
Всі теорії мені сподобались, та одна з теорій наполовину істинна (задумана мною), але друга половина зовсім не та.
Текст наскрізь метафоричний, тож так, може бути різне.
Дякую за відгук!! Через те, що вся новела побудована на образах метафорах, інтерпретацій можна видумати безліч. Я не фанат відкритих кінцівок, або якихось неясних недомовленостей, але, якщо кожна різна версія сюжету буде цільною та матиме сенс, то я зовсім не проти. Навмисно я не збирався так робити у своїй роботі, але те, що вийшло мені сподобалось.
