Приємна осіння історія. Особливо сподобався початок, коли одразу бачиш ці жовтогарячі відтінки, гойдалку та персонажа на ній, бо арт дуже милий. По завершенню враження були нейтральні, а хотілось ще трішки дотягнути, щоб історія змогла краще вразити та запам'ятатись.
Наприклад, необов'язково нагружати читача "випадковими" фактами про бабцю чи журнал. Це все нові персонажі, які майже не мають зв'язку з головними героями і лише відволікають від ідеї передати журливі емоції під час розлуки друзів. Це не погана ідея, навпаки, такі спільні спогади дають нам більше дізнатись про героїв, але можна було розказати про щось, що стосується саме цих двох, а не когось іншого. Навіть якщо прибрати те все і залишити лише про фігурку - гірше для історії не стане.
По самому тексту мене відволікали тільки короткі перебивки оповідача. Між персонажами йде діалог, емоції ростуть і поміж реплік з'являється щось в стилі "Богдан сказав, зітхаючи". Знову ж, необов'язкова інформація, але не є погано, якщо знайти баланс. Якби я писала цей текст, то залишила б частини з діалогом без оповідача, який описує всього 1-2 рухи. Але стилі письма бувають різними та унікальними, тож бажаю автору продовжувати цю творчу подорож та експериментувати далі.
По міні-грі. Це цікаве доповнення до історії, але для мене було трохи задовго. Я навіть подумала, що в мене гра багнулась і воно так нескінченно буде йти хд Трьох вдалих спроб було б достатньо.
Загалом це цікава, дещо життєва новела. І нехай вона не буде останньою, бо у вас є хороший потенціал творити ще крутіші роботи