Класична сцена допиту детективом злочинця, але з несподіваним кінцем. Атмосферна гра, приємна картинка та гарний стиль тексту. Але є пара особистих зауважень.
Спойлери
Цікава ідея різко повернути наратив у сторону зламу 4 стіни, та, на жаль, я не впевнена, що ви змогли досягнути жаданого ефекту. У нас є лише 1000 слів, тому дуже мало місця для того, щоб познайомитися з персонажами та перейнятися ними. Через те, що половина тексту була приділена бекграунду події, на самого злочинця і детектива лишилося менше часу. Я не можу сказати, що це була помилка, адже без бекграунду ми взагалі не знали, що відбувається, але за бажання можна було б оминути опис злочину й обмежитися натяками на щось жахливе.
Головний злодій є класичним архетипом геніального харизматичного поганця. Арт дуже підходить цьому персонажу, вирази обличчя гарно зроблено.
На жаль, ефект несподіванки від ламання 4 стіни особисто мені не зайшов. Якось вже надто швидко ми стрибнули з калюжі в океан, не встигли насолодитися персонажами до того, як їх було деконструйовано в картинки на екрані. Мені вважається, що ця ідея може стати класною метагрою, але стовідсотково ваша новела має бути набагато довшою, щоб ми накопичили саспенс до максимуму перед шоковим ефектом.
Озвучка персонажа є цікавою ідеєю, та голос не дуже підходить Детективові, я вважаю.
Кінець спойлерів.
Мені загалом сподобалося, у цієї історії є потенціал стати чимось більшим.