Якби я могла, то за задум, відповідність темі та реалізацію поставила би навіть 6.
Бо я плачу і не можу ніяк оговтатись від вашої історії. Я вся в мурахах (насправді ще з сцени з синицею, бо тоді в мене з'явилась впевненість у здогадках і, як ви розумієте, частково хибна, бо все набагато складніше ніж сонях), просто це так... Потужно? Ви вибили в мене землю з-під ніг.
Буквально ескапізм у всій красі! Просто 100 з 100, 1000 з 1000.
Ця композиція, де один образ на очах замінює інший - мені неймовірно сподобалось! І як на мене це дуже крутий ефект, коли спочатку ти не розумієш нічого, а потім - одразу розумієш все.
І мені водночас так важко. Важко, що такі історії, як ваша дійсно можуть бути правдивими, що когось дійсно могла так травмувати війна. Не знаю, мені після вашої історії болить безмежно.
І не знаю, що кому не так з візуалом - дуже приємний стиль. Єдине, що мене бентежило, це як "дід" змінювався за своїми рисами залежно від емоцій, та мені здається ніби в цьому ви лишали нам підказку - його обличчя нечітке, різне, щось з ним не так. Але може я помиляюсь і ви в процесі малювання однакових обличь старців з різними емоціями, звісно. Та для мене, навіть якщо так, це зовсім не недолік.
Знаєте, це той випадок, де хочеться стерти собі пам'ять, щоб пройти знову.
І мені дуже шкода, що вашу роботу оминають, хоча я розумію, бо якщо чесно не чекала нічого особливого від вашої вн - навіть через відгуки боялась, що робота нецілісна, неготова. Та взагалі ні! Закінчена, логічна історія! З цікавими рішеннями (я про ті, гм, елементи інвентарю типу насіння чи фоток?), потраплянням в тему та моє серденько. Можливо було варто додати краплі крові чи якесь полум'я на пелюстки соняшника, щоб більше натякнути глядачам про подвійність змісту сюжету.
Але геніальне завжди просто і ваша, така непримітна робота мене просто захопила. Дякую, що ви поділились цим. Бажаю вам успіхів в подальшому і дуже сподіваюсь, що ця історія в вашому житті має місце лише як історія, а не щось більш особисте.