Друга година ночі. Закінчила читати "Кайзер Сингулярності". Підпалила цигарку. Що я можу сказати? Потужно. Точно знаю, що читатиму вдруге (а може і втретє), хочеться вловити більше сенсів та відтінків історії. Але вже після першого прочитання у мене найкращі враження. Дуже стильна новела з безліччю відсилань до реального та вигаданих світів (пропищала на моменті обговорення кінця світу в мережі). Мені також дуже сподобалися технічні рішення: блоки тексту і вставки з відео, кольори портретів, що змінюються. І стилістика фонів якраз як у старих касетних фільмах. І цей стиль малюнку персонажів... І ця музика! Ух. Текст також класний. Мені якраз дуже сподобалися ваші метафори та ігри зі словами (я це люблю). Поки що здається, що інтерпретувала деякі речі так, як мені самій захотілося. Щоб це перевірити, перечитуватиму новелу трохи пізніше. Цікаво розплутати цей невеличкий клубок думок самостійно. Така захоплююча маленька гра розуму. Гаразд, я могла б ще довго писати, як мені сподобалося і як я захоплена, але настав час закінчувати цей відгук. Але знайте, що ви створили маленький шедевр (на мій смак та погляд). Була б дуже рада побачити ще щось у вашому виконанні!