Знаєте, коли ви мені казали в темці, що на початку все буде милим, а потім виявиться суцільний жах - ви не брехали ані секунди. Ба, більше, добре для мене було рівно до згадки, що герої переїхали, а потім ставало все темніше і темніше, бо ти вже здогадуєшся _чому_.
Текст написано добре. Мальовка у вас, я мабуть і в темі зазначала, приємна. Але одразу зазначу, що там, де героїня тримає телефон, мені не вистачило зміни емоцій, наприклад, коли за текстом вона дратувалася. Та це, певно, відбулось через нестачу часу.
Фони - любов! Ідея з телефоном крута, але доводилося відкручувати і читати кілька разів, коли повідомлень було забагато, бо не встигала охипити все. І мова у вас там дуже жива.
Але от музика... Я від неї під кінець втомилась, зараз навіть не можу згадати чи змінювалась вона (окрім випадків з сиренами), хоча певна, що змінювалась, тому навіть не можу пояснити звідки це відчуття. Можливо в тому моменті, де я втомилась, довго грала одна і та сама?
Головне меню кайф і я одразу зрозуміла, що з фіналом воно зміниться. Хоча я чекала, що оскільки є зміна меню, то фіналів буде кілька, а не один. Але це + до атмосфери, так. І класна діалогова панель с:
За ідею з текстом іншим шрифтом лайк. Іноді виходило не одразу розшифрувати, що прикольно. Це також допомогло зануритись в стан героїні.
І останнє - сюжет. І тут прошу вибачення, бо мабуть це зовсім не моя історія. Спочатку, через втрату пам'яті героїнею, я не бачила розкриття ескапізму, але далі ви все ж змогли це зробити, коли вона навіть не спробувала подумати над словами батька чи Діми.
Але я не могла повірити. Що дівчина _студентка_ (не неповнолітня, не школярка) поводиться настільки інфантильно. Можливо, в мене зависокі очікування від студентів, ха-ха. І мені везло ніколи не зустрічати подібних до Лесі людей, хто знає. Але повірити у реалістичність історії через це не вдавалося. Вона вислизала від мене, як якась рибина в річці. От я ловлю її - якісь вирази, поведінка бабусі - воно таке справжнє, віриш, а от сцена від студентки, яка _точно_ знає, що чогось не пам'ятає, але відмовляється навіть подивитись на іншу точку зору. Так, ви виправдовуєте це ескапізмом і цілком має місце бути, але тоді мені не вистачило в історії бекграунду. Бо мабуть, якщо Леся звинуватила батька, то були і проблеми у відносинах раніше? Хотілося більше з минулого персонажів, розкриття зв'язків, щоб конфлікт виглядав природніше і логічно, а не просто так треба для сюжету. Сюди ж про ситуацію з матір'ю, бо я тільки здогадуюсь, що мовчали, щоб Леся не поїхала назад, але на мою думку це дивний вчинок для дорослих, і до сцени в лікарні я встигла нафантазувати собі аргументи, що матір, гірше сама відреклася чи що вона підтримує загарбників....
Фінал важкий. Думаю по зрозумілим причинам. Та й тема також, якщо чесно. І саме тому мені хотілося минулого: в якому середовищі жила Леся? Серед яких людей? Чому для неї "ракети в тц" це кіно і такого не може бути в 21 столітті, якщо до цього була війна з, прости господи за згадку, росією на сході, анексований Крим? Якщо до 24 про можливість повномасштабної війни тріщали усі мережі, чому вона навіть не зробила спробу задуматись? Вона ж пам'ятала події до вибуху, до 24го. ... Можливо, я просто інакше мислю, в мене інше сприйняття. Але мені не вистачило варіативності у вашій грі, хотілося дати Лесі шанс "виправитись", який їй і дав в принципі Діма своїм вчинком. Можливо, ви планували щось таке і не реалізували через брак часу, не знаю.
В будь-якому випадку, я бачу, що є ті, кому всього вдосталь і це добре для вас) І бажаю удачі на майбутнє)