Є палким фанатом попередньої роботи цієї команди, "Кайзеру Сингулярності", тому коли дізнався, що вийшов новий проєкт, вирішив подивитися. Не планував довго грати, а у результаті витратив три дні, з перервами читав, і отримав велике задоволення.
За сюжетом "Кризаліс" частково нагадує серіал "1899" (акцент на "частково"), і він продовжує філософські теми "Кайзеру". Але на цьому збіги, напевно закінчуються. Якщо минулий проєкт був кінетичним і "кадри сцени змінені місцями", то тут гравець сам збирає пазлик. Точніше Кодекс - енциклопедію всесвіту, який, як для проєкту, створеного за кілька тижнів в умовах поганого електрохарчування, особисто мене вразив науко-фантастичною глибиною. Минула історія спонукала мене хотіти прочитати "Нейромант", ця історія - "Затьмарення" Філіпа Діка (і ні, це не спроба сказати, що там є обовязково посилання на ці тексти).
Я не певен, чи буду проходити ще раз, чи буду писати есе. Попередній проєкт був для мене більш авангардним, більш вітчізняним по естетиці, більш приємним моєму пострадянському оку. Я не люблю маджонг, бігати по локаціям у певний момент стало доволі нудно. Інтермаріум - весела націоналістична крінжа, яка наче органічно вписується, але можна було вигадати і щось краще.
Проте не можу сказати, що ця гра "менш глибока", ніж попередня, хай тут є Кодекс, де наче все пояснюється. Тут є інтертекстуальні пазли, які можна збирати. Тут є недомовленності, про які цікаво думати. "Кайзер" зі своїми візуальними маніпуляціями був схожий на авангардний фільм, тут нас заманюють через пастку "старого-доброго" візуального роману.
Дякую за вашу творчість.