Хех. Який же, блін, концепт. Знімаю шляпу.
Приємна, розважаюча новела. Є пласт історії персонажа, щось, що розкривається на початку або під час розмов, що додає зв'язаності, але навіть якби абсолютно весь сюжет будувався б навколо лінивого переключання каналів (і потенційного руйнування чийогось життя) - це все ще було б достатньо. Все ж перше, що додає вайбу грі, це саме це - атмосфера бездумного клацання каналів, мамкині окультисти (с) та інші шахраї прямо з телебачення 2000х, що любили дивитися мами і бабусі, і яким справді іноді ото так і хотілося подзвонити по номеру на екрані. Кінцівки деякі плутають щодо того, як саме ти на них взагалі вийшов (так і не зрозуміла, що тригерить кінцівки чувака, що вірить у НЛО, можливо, вони банально йдуть по порядку), але приємно, що на усі можна клацати виходити впродовж одного проходження (і що гра повідомляє, коли тобі, власно, вже нічого не залишається зробити). Тим не менш, кінцівки всі окремо несподівані та цікаві. Мій фаворит, це, звичайно, гарна кінцівка пана Вельзевулофича. Бідолашний.
Візуально гра вийшла дуже професійною на вигляд, від головного меню до анімацій, звучання в тему, а відносно інтерактивних деталей, то так і хочеться почати передивлятися що і як ви робили, щоб і самій розвиватися в кращу сторону стосовно технічної розробки. Дуже крутий рівень, в особливості для двухтижневого джему.