Для мене це ваша найсильніша гра. Дуже круто спостерігати, які теми ви підіймаєте кожного джему - вже писала, що вам час формулювати і випускати збірник історично-українських новел, - і як кожного джему у вас відбувається прогрес у всіх сферах.
Цього разу ви прямо додали по максимуму (але без перебору) механік, і в принципі зробили з коду цукерочку - як кодерка, я заздрю. Дуже приємний візуальний стиль, який все ще перегукується - відлунюється, хехе, - зі стилем ваших попередніх ігор (наче дивилася, що художники все ж різні?). Наче немає спрайтів з купою емоцій, а це зовсім не відволікає. Гарний текст. Круто показані події минулого - і сучасність, яка і не обтяжує своїм існуванням флешбеки, і не намагається зробити фінал якимось різким поворотом. Ми розуміємо, що у героїні проблеми з пам'яттю, чи через вік, чи через що. Ми бачимо, як їй допомагають. Не дивно, що вона забула. Може, так їй легше.
І події минулого, події минулого... я полюбила, яку ви створили атмосферу. Ми не так часто говоримо про революцію на граніті, мені здається? В моєму житті точно що так. Здебільшого ідея, що ми з того союзу просто взяли та вийшли. Коли я почала грати, я чесно йшла без якогось розуміння, про що власне гра, через що моєю першою реакцією на те що героїня в минулому йде на якийсь протест, було "хіба вона не замолода тут для часу майдану"? Лише після цієї думки до мене дійшло, що саме вона згадує. Окрім історичного контексту, постійно важливого для сцен, постійно на передньому плані, ви встигли ще і розповісти історію взаємин персонажів, змусити проникнутися одними і бажати трошки набити пику іншому (пробач-не-пробач, Романе). І як же сумно, що нашим поколінням доводиться передавати факел боротьби своїм дітям.
Мабуть, враховуючи порівняння постійні, маю зробити ремарку, що попередні ігри ваші теж люблю! Дуже люблю!!! Коли вже у вас там допрацювання, переклад та вихід на іноземну авдиторію?
rosesandanarchy
Creator of
Recent community posts
Для мене це ваша найсильніша гра. Дуже круто спостерігати, які теми ви підіймаєте кожного джему - вже писала, що вам час формулювати і випускати збірник історично-українських новел, - і як кожного джему у вас відбувається прогрес у всіх сферах.
Цього разу ви прямо додали по максимуму (але без перебору) механік, і в принципі зробили з коду цукерочку - як кодерка, я заздрю. Дуже приємний візуальний стиль, який все ще перегукується - відлунюється, хехе, - зі стилем ваших попередніх ігор (наче дивилася, що художники все ж різні?). Наче немає спрайтів з купою емоцій, а це зовсім не відволікає. Гарний текст. Круто показані події минулого - і сучасність, яка і не обтяжує своїм існуванням флешбеки, і не намагається зробити фінал якимось різким поворотом. Ми розуміємо, що у героїні проблеми з пам'яттю, чи через вік, чи через що. Ми бачимо, як їй допомагають. Не дивно, що вона забула. Може, так їй легше.
І події минулого, події минулого... я полюбила, яку ви створили атмосферу. Ми не так часто говоримо про революцію на граніті, мені здається? В моєму житті точно що так. Здебільшого ідея, що ми з того союзу просто взяли та вийшли. Коли я почала грати, я чесно йшла без якогось розуміння, про що власне гра, через що моєю першою реакцією на те що героїня в минулому йде на якийсь протест, було "хіба вона не замолода тут для часу майдану"? Лише після цієї думки до мене дійшло, що саме вона згадує. Окрім історичного контексту, постійно важливого для сцен, постійно на передньому плані, ви встигли ще і розповісти історію взаємин персонажів, змусити проникнутися одними і бажати трошки набити пику іншому (пробач-не-пробач, Романе). І як же сумно, що нашим поколінням доводиться передавати факел боротьби своїм дітям.
Мабуть, враховуючи порівняння постійні, маю зробити ремарку, що попередні ігри ваші теж люблю! Дуже люблю!!! Коли вже у вас там допрацювання, переклад та вихід на іноземну авдиторію?
Пролог відгуку. Сцена у квартирі. Трагічна музика на фоні.
Я "Я дуже втомлена грати щось серйозне, давай я тобі почитаю оцю на вигляд милу новелу про кафе?"
Моя сусідка, обіймаючи наших котиків "Давай!"
Сцена наступна: обіймаємося і плачемо від першої історії.
Мораль: важливо читати жанри гри перед завантаженням.
Тим не менш: витраченого часу ніскільки не шкода, а новелу ми дочитали повністю. Приємно іноді пограти у щось кінетичне і просто читати без думки про кінцівки та вибори, насолоджуючись гарним візуалом! Мені сподобалася задумка, сумна камерна історія трьох людей, які заслуговували на краще. Гарна візуалізація - чи це спойлер? - умовного потойбіччя, бармен така, виходить, цікава тиха невідома істота, що дає насолодитися життям чи знайти собі авдиторію перед тим, як дати пройти далі.
Мою реакцію на першу історію, мабуть, можна було прочитати на початку. Вона найпростіша, але мабуть, найчутливіша і найбільш ретельно написана. В усіх історіях є певна лінія несправедливості життя, але тут вона викручена на максимум.
Друга історія... мені шкода героїню, якій довелося втрапити в таку ситуацію в такому юному насправді віці, і мені страшно розуміти, що для неї її фінал міг спокійно бути легшим, ніж якби вона продовжила жити. Чи є у цьому світі психотерапевтичне відділення на краю світу?
Останньому герою, до речі, теж туди треба. Тому що там йому точно б пояснили, що коли ти непідготовлений студент, і тебе досвідчений спеціаліст залишає самого на настільки серйозному таску і навіть не перевіряє твою роботу, то ти не те що не винний - його звільнити за це можуть. Сумно за нього, бо в результаті його фінал був навіть не його рішенням - випадковістю. Сумно за них усіх.
Моє головне побажання для вас - це щоб ви більше були впевнені у власну ідею. Ви ідеально вклалися у тему джему, але додали стільки слова "відлуння" у текст, ніби не будучи впевнені, що читачі зрозуміють задумку, що мене під кінець від того слова вже починало тіпати.
Пролог відгуку. Сцена у квартирі. Трагічна музика на фоні.
Я "Я дуже втомлена грати щось серйозне, давай я тобі почитаю оцю на вигляд милу новелу про кафе?"
Моя сусідка, обіймаючи наших котиків "Давай!"
Сцена наступна: обіймаємося і плачемо від першої історії.
Мораль: важливо читати жанри гри перед завантаженням.
Тим не менш: витраченого часу ніскільки не шкода, а новелу ми дочитали повністю. Приємно іноді пограти у щось кінетичне і просто читати без думки про кінцівки та вибори, насолоджуючись гарним візуалом! Мені сподобалася задумка, сумна камерна історія трьох людей, які заслуговували на краще. Гарна візуалізація - чи це спойлер? - умовного потойбіччя, бармен така, виходить, цікава тиха невідома істота, що дає насолодитися життям чи знайти собі авдиторію перед тим, як дати пройти далі.
Мою реакцію на першу історію, мабуть, можна було прочитати на початку. Вона найпростіша, але мабуть, найчутливіша і найбільш ретельно написана. В усіх історіях є певна лінія несправедливості життя, але тут вона викручена на максимум.
Друга історія... мені шкода героїню, якій довелося втрапити в таку ситуацію в такому юному насправді віці, і мені страшно розуміти, що для неї її фінал міг спокійно бути легшим, ніж якби вона продовжила жити. Чи є у цьому світі психотерапевтичне відділення на краю світу?
Останньому герою, до речі, теж туди треба. Тому що там йому точно б пояснили, що коли ти непідготовлений студент, і тебе досвідчений спеціаліст залишає самого на настільки серйозному таску і навіть не перевіряє твою роботу, то ти не те що не винний - його звільнити за це можуть. Сумно за нього, бо в результаті його фінал був навіть не його рішенням - випадковістю. Сумно за них усіх.
Моє головне побажання для вас - це щоб ви більше були впевнені у власну ідею. Ви ідеально вклалися у тему джему, але додали стільки слова "відлуння" у текст, ніби не будучи впевнені, що читачі зрозуміють задумку, що мене під кінець від того слова вже починало тіпати.
Я стежила за вашими розробками ще з моменту початкової теми, але щось сили добратися прочитати знайшлися лише зараз. Шкода, бо тепер доводиться писати вам оце щасливий відгук аж в передостанній день, і це я ще не мала часу потикати повиходити на інші кінцівки окрім отриманих двох!
Якщо коротко, то я заношу цю гру в свій персональний топ цього джему. Якщо довго, то... що ж. Це завершена, цілісна історія, яка приємно написана, приємно візуально оформлена і гарно виконана в технічному аспекті. Серйозно, текст читати було дуже легко, героїня полюбилася моментально - ну і гра моментально показує і гуморну сторону буквально першим слайдом з рахунком. Я з дитинства фанатка грецької мітології, тому її переливи у історії почесали мені мозок. Коли тема історії стала нервовіше, серйозніше, то мені було страшно шукати усі ті речі з ліхтариком, ніби очікуючи, коли мене схоплять за руку. Тема джему показана настільки буквально, наскільки це взагалі було можливо, причому вже теми детективного агентства наче й було б достатньо - але ви додали і здібності героїні, і мітологію, що перекликається з сучасним світом... я дуже поважаю, коли джемні ігри повністю формуються навколо теми, бо знаходжу в цьому певну, мабуть, чесність.
Мабуть, можна сказати, що фіналу можна було б більше. Але якщо чесно, мені вони сподобалися і так, особливо для, знову ж, формату джему - газетні вирізки влучно і достатньо оповідали щось, що ми не побачили - умовно - на власні очі. До того ж, як я вже зрозуміла з коментарів, до істинної кінцівки мені ще треба дібратися ;) Але точно вже знаю, що пан Пан - поганий замовник.
Ну хоч грошей дав.
Я стежила за вашими розробками ще з моменту початкової теми, але щось сили добратися прочитати знайшлися лише зараз. Шкода, бо тепер доводиться писати вам оце щасливий відгук аж в передостанній день, і це я ще не мала часу потикати повиходити на інші кінцівки окрім отриманих двох!
Якщо коротко, то я заношу цю гру в свій персональний топ цього джему. Якщо довго, то... що ж. Це завершена, цілісна історія, яка приємно написана, приємно візуально оформлена і гарно виконана в технічному аспекті. Серйозно, текст читати було дуже легко, героїня полюбилася моментально - ну і гра моментально показує і гуморну сторону буквально першим слайдом з рахунком. Я з дитинства фанатка грецької мітології, тому її переливи у історії почесали мені мозок. Коли тема історії стала нервовіше, серйозніше, то мені було страшно шукати усі ті речі з ліхтариком, ніби очікуючи, коли мене схоплять за руку. Тема джему показана настільки буквально, наскільки це взагалі було можливо, причому вже теми детективного агентства наче й було б достатньо - але ви додали і здібності героїні, і мітологію, що перекликається з сучасним світом... я дуже поважаю, коли джемні ігри повністю формуються навколо теми, бо знаходжу в цьому певну, мабуть, чесність.
Мабуть, можна сказати, що фіналу можна було б більше. Але якщо чесно, мені вони сподобалися і так, особливо для, знову ж, формату джему - газетні вирізки влучно і достатньо оповідали щось, що ми не побачили - умовно - на власні очі. До того ж, як я вже зрозуміла з коментарів, до істинної кінцівки мені ще треба дібратися ;) Але точно вже знаю, що пан Пан - поганий замовник.
Ну хоч грошей дав.
Вважаю, не так часто на джемах можна зустріти повністю готову роботу. Не закінчений "драбл", коротку історію з логічним закінченням, не пришвидшену версію подій, яку автор встиг написати за 2 тижні, а... повну роботу. В якій, насправді, нічого додаткового не треба. Вона вже - і комерційний продукт, і титанічна праця. "Постать голосу" - саме така робота. І я просто неймовірно в захваті, що вона була майже повністю створена двома людьми за цей проміжок часу.
Я полюбила Ніну, я зрозуміла її характер - мабуть, бо він таки схожий на мій, підозрюю, приблизно в її віці. Я не думаю, що це єдина причина, по якій мені так полюбилася ця історія, але це точно один з факторів. Я закохалася у візуал, такий емоційний, такий ідеальний в контексті дизайнів, виразів обличчя, все на своєму місці, навіть неймбокси мають певну і правильну стилістику (особливо коли вони міняли колір кожну нову репліку самі-знаєте-кого!); ну і те що на фоні цього ще й вийшли гарні, анімовані катсцени - моя повага (єдине що, це те що на кінцівці з метеликами блимання було трошки неприємне для очей). Мене захопив текст. Усі метафори, вірші, і жарти, що змушували засміятися вголос. Кожна думка героїні. Як на мене, темп вийшов ідеальний для задумки, достатньо рівний, щоб встигнути показати життя, яке - спойлер! - у героїні намагаються вкрасти. Причому я не вважаю, що якась сцена чи діалог були б незначимі для сюжету, що їх можна було б відкинути.
Фінал був дуже емоційним - той, на який вийшли ми, звичайно, надуривши систему, щоб правильно відповісти на одне з питань (потім ще поклацаю, що ж ще є, але зараз вже не вистачає сил). Те, як він пов'язав кінець з самим початком історії - майстерно. В принципі вважаю, ще одна з найсильніших рис цього твору - дуже влучний форшадовінг. "Кради, як митець". Мені було шкода "Ніну", але ми знали, чим все закінчиться, з перших відірваних сторінок "Франкенштейну".
Коротше, до тексту в мене претензія лише одна. Формулювання "ти прав(а)" - то русизм :с
Це було дуже круто, і я маю вам подякувати, і я маю окремо подякувати, що продовжуєте репрезентацію невпевнених сапфічних дівчат - воно для мене важливо на персональному рівні ;) Я вже і до цього насолоджувалася читати ваші тексти, а тепер ще і познайомилася з творчістю крутої художниці.
P.S. Тепер зрозуміло, що малося на увазі щодо того, що ми трошки зійшлися ідеями з вами, певні підняті теми прямо перегукуються між іграми, хоча зроблені в дуже різних стилістиках)
Вважаю, не так часто на джемах можна зустріти повністю готову роботу. Не закінчений "драбл", коротку історію з логічним закінченням, не пришвидшену версію подій, яку автор встиг написати за 2 тижні, а... повну роботу. В якій, насправді, нічого додаткового не треба. Вона вже - і комерційний продукт, і титанічна праця. "Постать голосу" - саме така робота. І я просто неймовірно в захваті, що вона була майже повністю створена двома людьми за цей проміжок часу.
Я полюбила Ніну, я зрозуміла її характер - мабуть, бо він таки схожий на мій, підозрюю, приблизно в її віці. Я не думаю, що це єдина причина, по якій мені так полюбилася ця історія, але це точно один з факторів. Я закохалася у візуал, такий емоційний, такий ідеальний в контексті дизайнів, виразів обличчя, все на своєму місці, навіть неймбокси мають певну і правильну стилістику (особливо коли вони міняли колір кожну нову репліку самі-знаєте-кого!); ну і те що на фоні цього ще й вийшли гарні, анімовані катсцени - моя повага (єдине що, це те що на кінцівці з метеликами блимання було трошки неприємне для очей). Мене захопив текст. Усі метафори, вірші, і жарти, що змушували засміятися вголос. Кожна думка героїні. Як на мене, темп вийшов ідеальний для задумки, достатньо рівний, щоб встигнути показати життя, яке - спойлер! - у героїні намагаються вкрасти. Причому я не вважаю, що якась сцена чи діалог були б незначимі для сюжету, що їх можна було б відкинути.
Фінал був дуже емоційним - той, на який вийшли ми, звичайно, надуривши систему, щоб правильно відповісти на одне з питань (потім ще поклацаю, що ж ще є, але зараз вже не вистачає сил). Те, як він пов'язав кінець з самим початком історії - майстерно. В принципі вважаю, ще одна з найсильніших рис цього твору - дуже влучний форшадовінг. "Кради, як митець". Мені було шкода "Ніну", але ми знали, чим все закінчиться, з перших відірваних сторінок "Франкенштейну".
Коротше, до тексту в мене претензія лише одна. Формулювання "ти прав(а)" - то русизм :с
Це було дуже круто, і я маю вам подякувати, і я маю окремо подякувати, що продовжуєте репрезентацію невпевнених сапфічних дівчат - воно для мене важливо на персональному рівні ;) Я вже і до цього насолоджувалася читати ваші тексти, а тепер ще і познайомилася з творчістю крутої художниці.
P.S. Тепер зрозуміло, що малося на увазі щодо того, що ми трошки зійшлися ідеями з вами, певні підняті теми прямо перегукуються між іграми, хоча зроблені в дуже різних стилістиках)
Гра, звичайно, не боїться кидати гравців з самого початку у абсолютний хаос і задоволено дивитися. Перші хвилин 10 я сконф'южено дивилася на дивні спрайти на екрані і на їх ніби абсолютно стандартні діалоги і намагалася зрозуміти, що відбувається. А потім пройшов перший цикл, і я почала втягуватися.
Задумка слідує стандартним тропом, але не стає від цього менш крутою. Циклічність історії відображається гарно - діалоги трохи відрізняються, продовжують історію далі, переживати, здається, однакові події нітрохи не нудно. Гарна горорна складова, після першої сцени з дзеркалом мені прямо стало некомфортно, відчуття, яке в мене візуальні новели викликають нечасто. В принципі йти по сюжету цікаво - ситуація, коли навіть якщо розв'язав умовну загадку відразу, все одно продовжуєш дивитися заради шляху до фіналу. Що працює ще більше, враховуючи, що, мабуть, велика моя претензія до наративу - фінал. В ньому все ж не вистачило часу і достатньої драматичності моменту, і після кульмінації гра ніби скомкано і швиденько закінчилася, хоча сама задумка фіналу гарна, якщо дати їй більше тексту. Враховуючи, що це джем - маю надію, що ще попрацюєте далі над історією, тому що в неї багато потенціалу.
Плюс, абсолютно все, пов'язане з виконанням - на висоті. На даний момент це мабуть найкраща новела цього джему в цьому аспекті. У вас дуже крутий і нестандартний візуал (написи біля фонів і усяких картинок дуже атмосферні, сподобався цей прийом), хороша робота зі звуками, мінімум помилок і ви навіть повставляли купу цікавих міні-ігор (сподобалося, що воно відповідає темі прогулянки, а не вставлено бо захотілося показати що можете). В контексті ходу з виходом у головне меню, яке я зазвичай не люблю, бо як на мене, плутає і не дає пройти повністю гру занадто великій авдиторії, можу похвалити, що ви по суті вивели стосовно цього підказку на екран. Коротше кажучи, робота дуже сильна, у вас крутецька команда, не закидуйте цю справу, бо вважаю, можете навіть краще.
P.S. В мене вийшло дуже смішно і моторошно з вибором імені персонажа, тому що скорочуючи власне ім'я до нейтрального, я назвала героя Рут. Коротше, уся гілка з ігровою Рут від цього грала додатково. Додатковий рівень майнд факері.
Гра, звичайно, не боїться кидати гравців з самого початку у абсолютний хаос і задоволено дивитися. Перші хвилин 10 я сконф'южено дивилася на дивні спрайти на екрані і на їх ніби абсолютно стандартні діалоги і намагалася зрозуміти, що відбувається. А потім пройшов перший цикл, і я почала втягуватися.
Задумка слідує стандартним тропом, але не стає від цього менш крутою. Циклічність історії відображається гарно - діалоги трохи відрізняються, продовжують історію далі, переживати, здається, однакові події нітрохи не нудно. Гарна горорна складова, після першої сцени з дзеркалом мені прямо стало некомфортно, відчуття, яке в мене візуальні новели викликають нечасто. В принципі йти по сюжету цікаво - ситуація, коли навіть якщо розв'язав умовну загадку відразу, все одно продовжуєш дивитися заради шляху до фіналу. Що працює ще більше, враховуючи, що, мабуть, велика моя претензія до наративу - фінал. В ньому все ж не вистачило часу і достатньої драматичності моменту, і після кульмінації гра ніби скомкано і швиденько закінчилася, хоча сама задумка фіналу гарна, якщо дати їй більше тексту. Враховуючи, що це джем - маю надію, що ще попрацюєте далі над історією, тому що в неї багато потенціалу.
Плюс, абсолютно все, пов'язане з виконанням - на висоті. На даний момент це мабуть найкраща новела цього джему в цьому аспекті. У вас дуже крутий і нестандартний візуал (написи біля фонів і усяких картинок дуже атмосферні, сподобався цей прийом), хороша робота зі звуками, мінімум помилок і ви навіть повставляли купу цікавих міні-ігор (сподобалося, що воно відповідає темі прогулянки, а не вставлено бо захотілося показати що можете). В контексті ходу з виходом у головне меню, яке я зазвичай не люблю, бо як на мене, плутає і не дає пройти повністю гру занадто великій авдиторії, можу похвалити, що ви по суті вивели стосовно цього підказку на екран. Коротше кажучи, робота дуже сильна, у вас крутецька команда, не закидуйте цю справу, бо вважаю, можете навіть краще.
P.S. В мене вийшло дуже смішно і моторошно з вибором імені персонажа, тому що скорочуючи власне ім'я до нейтрального, я назвала героя Рут. Коротше, уся гілка з ігровою Рут від цього грала додатково. Додатковий рівень майнд факері.
Яяя відчуваю, що в цю гру не можна грати, якщо маєш суїцидальні думки. Занадто вже вона може бути в цьому випадку трігерна. Я також думаю, що це гарна гра, яка дуже ріже по нервам. Я думаю, що це гарна гра - я кожного разу дивуюся, як ти можеш так багато і якісно малювати за маленький проміжок часу, це здається мене магією. І музика, я мало що про неї кажу, коли вона запозичена - але тут вона підібрана прямо ідеально.
А далі я хочу піти по рутам - можливі спойлери.
Мій улюблений рут - зелений. Може я куплена сапфічними дівчатами, але як на мене, це найздоровіший рут для Адама. Я глибоко поважаю людей, які здатні проявити стільки емпатії та терпіння до друга, з яким, я так зрозуміла, вони не те що й часто підтримують зв'язок. Вони зробили для нього більше, ніж усе - включаючи безкоштовну психотерапію.
Парочка у фіолетовому руті насправді теж намагається бути гарними друзями, навіть якщо по-своєму, і в правильному напрямку така енергія теж корисна. Подобається, що обидві романтичні опції відчуваються різними - не дивлячись на те, що знаходяться в одному оточенні і презентуються як таке собі одне ціле. Не подобається, що не можна в поліаморію :с
Червоний - жовтий? - рут ми пройшли першим, бо були зацікавлені, власне, що за розслідування вів Адам. Коли на середині руту він почав йти в деструктивні песимістичні думки "світ поганий", ми зрозуміли, що з його менталкою на роботу йому повертатися було рано. Іронічно, але в результаті для мене цей рут мало розповів про розслідування Адама, на відміну від його діалогів з друзями в інших рутах - але, як на мене, показав, яким Адама бачив Тео. і це було аж трошки некомфортно.
Синій рут... діалоги були сильними. Але пан-поєт мав мати совість поїхати дивитися на море сам.
Я також рада, що в щасливій кінцівці щасливі кінці даються усім рутам, а не тільки тому, в якому ти вийшов на фінал.
Щодо технічного:
1. Деякі елементи інтерфейсу трохи не очевидні. Я зависла на довгу хвилину, коли мене вперше вибило на екран з фото, і тільки рандомний клік дав мені зрозуміти систему. З вибором, що читати в телефоні і що дивитися в квартирі виходить те саме - я чесно декілька разів клікала назад і намагалася вибрати іншу опцію, бо думала, що це не фіча, а баг.
2. Щодо вибору, що читати в телефоні - нарвалися на цьому моменті баг, де нас чомусь зациклило в шматку тексту після вибору і до фіналу... чорт його знає, чому.
3. Сейф відчувається образливим редхейрінгом, бо я реально клікала гру думала що його якось можна відкрити, але ні :с
Яяя відчуваю, що в цю гру не можна грати, якщо маєш суїцидальні думки. Занадто вже вона може бути в цьому випадку трігерна. Я також думаю, що це гарна гра, яка дуже ріже по нервам. Я думаю, що це гарна гра - я кожного разу дивуюся, як ти можеш так багато і якісно малювати за маленький проміжок часу, це здається мене магією. І музика, я мало що про неї кажу, коли вона запозичена - але тут вона підібрана прямо ідеально.
А далі я хочу піти по рутам - можливі спойлери.
Мій улюблений рут - зелений. Може я куплена сапфічними дівчатами, але як на мене, це найздоровіший рут для Адама. Я глибоко поважаю людей, які здатні проявити стільки емпатії та терпіння до друга, з яким, я так зрозуміла, вони не те що й часто підтримують зв'язок. Вони зробили для нього більше, ніж усе - включаючи безкоштовну психотерапію.
Парочка у фіолетовому руті насправді теж намагається бути гарними друзями, навіть якщо по-своєму, і в правильному напрямку така енергія теж корисна. Подобається, що обидві романтичні опції відчуваються різними - не дивлячись на те, що знаходяться в одному оточенні і презентуються як таке собі одне ціле. Не подобається, що не можна в поліаморію :с
Червоний - жовтий? - рут ми пройшли першим, бо були зацікавлені, власне, що за розслідування вів Адам. Коли на середині руту він почав йти в деструктивні песимістичні думки "світ поганий", ми зрозуміли, що з його менталкою на роботу йому повертатися було рано. Іронічно, але в результаті для мене цей рут мало розповів про розслідування Адама, на відміну від його діалогів з друзями в інших рутах - але, як на мене, показав, яким Адама бачив Тео. і це було аж трошки некомфортно.
Синій рут... діалоги були сильними. Але пан-поєт мав мати совість поїхати дивитися на море сам.
Я також рада, що в щасливій кінцівці щасливі кінці даються усім рутам, а не тільки тому, в якому ти вийшов на фінал.
Щодо технічного:
1. Деякі елементи інтерфейсу трохи не очевидні. Я зависла на довгу хвилину, коли мене вперше вибило на екран з фото, і тільки рандомний клік дав мені зрозуміти систему. З вибором, що читати в телефоні і що дивитися в квартирі виходить те саме - я чесно декілька разів клікала назад і намагалася вибрати іншу опцію, бо думала, що це не фіча, а баг.
2. Щодо вибору, що читати в телефоні - нарвалися на цьому моменті баг, де нас чомусь зациклило в шматку тексту після вибору і до фіналу... чорт його знає, чому.
3. Сейф відчувається образливим редхейрінгом, бо я реально клікала гру думала що його якось можна відкрити, але ні :с
Дякуємо за позитивні слова! Як людина, що робила музику, приймаю претензію, дуже шкода, що це вдарило для вас по загальному враженню; на жаль, так як я паралельно займалася ще купою елементів розробки, банально не вистачило часу зробити мелодії довше і різноманітніше :с Маю надію, трошки підтягну цей аспект в наступному оновленні
Чесно кажучи, починати гру було трошки страшно - нічого не знала про вашу команду, і обіцянка 21 персонажа лякала. Тим не менш, пограти я добралася)
Атмосфера - мабуть найприємніше, що є в грі. Дуже позитивна і проста гра, яка дає відпочити мізкам від усілякої драми та теми смерти хоча б на півгодинки проходження. Дуже цікава задумка, яку легко було б перетворити в повноцінний симулятор кавер-команди (вважаю, був би непоганий проєкт); мені сподобався загальний гемплей запам'ятовування та вибору найкращих людей на необхідні ролі.
Також мені персонально полюбився стиль мальовки. Він точно підкреслив персоналії різних учасників, особливо там, де текст з цим не справлявся - все ж у декого була лише одна-дві репліки. Він гарно передав атмсосферу гри. Врешті-решт, він банально милий. Відносно інтерфейсу ж можу виділити екран не-діскорду, гарна придумка, що знову ж працює з купою персонажів, і виглядає банально оригінально.
Думаю, за музику я мало що можу сказати, окрім того, що це дуже круто - написати пісню двома мовами для гри на джем. Так сказати, конкурс не про це, але така праця завжди мусить отримувати позитивний фідбек.
З негативного - зациклений текст при повторному виборі на одному етапі трошки відволікає, а ще, хоч і умовність гри, але дивує, чому героїня просить когось виконати таску лише раз на день. Наприклад, я перший раз помилилася з ніком і попросила зробити переклад людину, що в цьому не зацікавлена - і комусь ще героїня вирішила написати аж на наступний день, хоча здавалося б, дедлайни!
Я, здається, відразу вийшла на найкращий з фіналів - принаймі, не довелося в результаті жертвувати критично ні часом, ні якістю. Може, з мене вийшло б непогане доповнення для якоїсь кавер-команди ;) (насправді, ні, на місці героїні я б розплакалася десь на середині, коли мене б хтось проігнорував з таском). Дякую за те, що поділилися крапелькою свого досвіду)
Чесно кажучи, починати гру було трошки страшно - нічого не знала про вашу команду, і обіцянка 21 персонажа лякала. Тим не менш, пограти я добралася)
Атмосфера - мабуть найприємніше, що є в грі. Дуже позитивна і проста гра, яка дає відпочити мізкам від усілякої драми та теми смерти хоча б на півгодинки проходження. Дуже цікава задумка, яку легко було б перетворити в повноцінний симулятор кавер-команди (вважаю, був би непоганий проєкт); мені сподобався загальний гемплей запам'ятовування та вибору найкращих людей на необхідні ролі.
Також мені персонально полюбився стиль мальовки. Він точно підкреслив персоналії різних учасників, особливо там, де текст з цим не справлявся - все ж у декого була лише одна-дві репліки. Він гарно передав атмсосферу гри. Врешті-решт, він банально милий. Відносно інтерфейсу ж можу виділити екран не-діскорду, гарна придумка, що знову ж працює з купою персонажів, і виглядає банально оригінально.
Думаю, за музику я мало що можу сказати, окрім того, що це дуже круто - написати пісню двома мовами для гри на джем. Так сказати, конкурс не про це, але така праця завжди мусить отримувати позитивний фідбек.
З негативного - зациклений текст при повторному виборі на одному етапі трошки відволікає, а ще, хоч і умовність гри, але дивує, чому героїня просить когось виконати таску лише раз на день. Наприклад, я перший раз помилилася з ніком і попросила зробити переклад людину, що в цьому не зацікавлена - і комусь ще героїня вирішила написати аж на наступний день, хоча здавалося б, дедлайни!
Я, здається, відразу вийшла на найкращий з фіналів - принаймі, не довелося в результаті жертвувати критично ні часом, ні якістю. Може, з мене вийшло б непогане доповнення для якоїсь кавер-команди ;) (насправді, ні, на місці героїні я б розплакалася десь на середині, коли мене б хтось проігнорував з таском). Дякую за те, що поділилися крапелькою свого досвіду)
Ну, по-перше - гра відчувається як вступ до цікавої історії, яку я маю надію, ви ще продовжите. У вас явно талановита команда, яка зробила вже за такий час доволі відполіровану роботу, і я впевнена, набереться достатньо фанатів)
По-друге - СПОЙЛЕР - фінал був жорстоким. Хотілось би більше провести часу з [redacted] :с
Далі трохи по пунктам.
Візуал приємний, в нього видно що вклали багато сил, особливо мене вразили арти-катсцени, які додавали сильно атмосфери сценам. Гарний інтерфейс, дуже детально промальована рамка текстбоксу; єдине, що я б порекомендувала - це або зменшити прозорість текстбоксу, або погратися з шрифтами та розміром тексту, бо він читається трохи складно.
Музика поки що найкраща з тих, що я чула цього джему. Ідеальна підходяща під жанр, вона покращувала собою абсолютно кожну сцену гри, особливо тривожні фрагменти.
Мені сподобалися персонажі. Окрім того, що в них приємні дизайни, особливо у всіх сестер, вони за короткий час показали себе різноманітно. Дуже зрозумілі і чесні мотивації; приємно було бачити раціонального командира, який розумів концепт тяжкої місії, і чесно відносився до гг як до потенційного важливого ассету, а не йшов у фантазійний расизм. Текст написаний добре; сюжет зацікавлює, але часу мало, щоб пояснити світ, тому залишається під фінал ще гарна така купка питань (тому і кажу - треба продовження!!). Не впевнена, що героїні справді варто бути у війську - їй би вже після першої місії на терапію, - але, все ж, опцій вона має мало.
Ім'я Шедов для людини, що знає англійську, все ж трохи різало очі постійно. Враховуючи, що це фентезі світ, а не переклад британської новели, мені здається, його було б органічніше вже назвати Тінь.
Дякую вам за роботу, бажаю удачі з цим та наступними проєктами)
Ну, по-перше - гра відчувається як вступ до цікавої історії, яку я маю надію, ви ще продовжите. У вас явно талановита команда, яка зробила вже за такий час доволі відполіровану роботу, і я впевнена, набереться достатньо фанатів)
По-друге - СПОЙЛЕР - фінал був жорстоким. Хотілось би більше провести часу з [redacted] :с
Далі трохи по пунктам.
Візуал приємний, в нього видно що вклали багато сил, особливо мене вразили арти-катсцени, які додавали сильно атмосфери сценам. Гарний інтерфейс, дуже детально промальована рамка текстбоксу; єдине, що я б порекомендувала - це або зменшити прозорість текстбоксу, або погратися з шрифтами та розміром тексту, бо він читається трохи складно.
Музика поки що найкраща з тих, що я чула цього джему. Ідеальна підходяща під жанр, вона покращувала собою абсолютно кожну сцену гри, особливо тривожні фрагменти.
Мені сподобалися персонажі. Окрім того, що в них приємні дизайни, особливо у всіх сестер, вони за короткий час показали себе різноманітно. Дуже зрозумілі і чесні мотивації; приємно було бачити раціонального командира, який розумів концепт тяжкої місії, і чесно відносився до гг як до потенційного важливого ассету, а не йшов у фантазійний расизм. Текст написаний добре; сюжет зацікавлює, але часу мало, щоб пояснити світ, тому залишається під фінал ще гарна така купка питань (тому і кажу - треба продовження!!). Не впевнена, що героїні справді варто бути у війську - їй би вже після першої місії на терапію, - але, все ж, опцій вона має мало.
Ім'я Шедов для людини, що знає англійську, все ж трохи різало очі постійно. Враховуючи, що це фентезі світ, а не переклад британської новели, мені здається, його було б органічніше вже назвати Тінь.
Дякую вам за роботу, бажаю удачі з цим та наступними проєктами)