Це дуже гарна історія. Мені подобається головна героїня, яка знайшла для себе щастя у мистецтві, на відміну від багатьох жителів Оази, які тупо жруть нумеровані речовини заради несправжніх відчуттів. Я знаю декілька фільмів та творів, де підіймається схожа тема (першим спав на думку "Еквілібріум"), і це якраз та тема, про яку б непогано було замислитись кожному. Особливо я радий, що я трохи впізнав себе саме у головній героїні, а не в її подрузі :D
Слава мистецтву та справжнім почуттям!