Хочу похвалити візуальну частину. Такий собі сучасний погляд на старі книжкові гравюри. І цей монохромний сплав не просто статичний, він зрежесований, аби гравець не просто бачив, а відчував кожну подію гри. Камера рухається по маяку, імітуючи погляд героя; зображення дригається в такт шаленим нервам; екран тьмяніє, коли гг поринає у спогади, etc.
Для ще більшої імерсивності були додані poin-n-click елементи, що похвально (бо на це було витрачено сили і час), але розчаровує (бо вийшло куцо). Замість повноцінного дослідження простору гра вимагає обрати один правильний предмет, та на віть ця задача в печері фруструє через програмні недоліки.
Історія ж зачепила одразу, і не відпускала до самого кінця. Інтригувала, давала підказки, змушувала будувати теорії. Хіба що сама кінцівка здалась мені трохи обрізаною, наче їй не вистачило буквально пари речень.
Загалом це був класний досвід, моя шана автору