Коротенька гра, та цікавий погляд на тему віртуальності. Цікаво що ви обрали саме чорних котиків як передвісників. І фінальна фраза ставить нас перед роздумами щодо суб’єктивності реальності кожної людинки.
Як уже зазначали інші, збентежив вибір із дівчиною в метро. Неприємно робити такий вибір не знаючи на противагу стану дівчини, і з нав’язаним текстом відчуттям наче вона погана бо молода-нафарбована і без поваги до старших.
Що хочу відмітити то це наявність звуків на все що відбувається в грі. Ви молодці що заморочилися! Окрім гучного м’явку все інше просто чудово занурює у гру.
Також приємна драфтова графіка, не деталізована, та передає загальний настрій і образи які характеризуються словами та звуками.
Хотілося б бодай мінімальної кастомізації головного меню і діалогового бокса (картинку на заставку поставити, а пнг-шки оформлення просто замінити своїми вже існуючі, щоб не розбиратися в коді де воно знаходиться і як його кастомізувати по положенню, тощо.)
Ще я не дуже зрозуміла за друга. Ми наче почали грати одною людиною, а завершили іншою. Цікаво. хм.
Ви молодці що спробували, прийнятний результат. Успіхів у подальшому освоєнні рушія!