Гра має величезний потенціал на продовження. Якщо таке буде, я з задоволенням подивлюся на це.
Тепер до самої гри. Виділю один маленький мінус, який зачепив моє прискіпливе око - в налаштуваннях стоїть крива стандартна українська (невидимий текст, авто-переадресація і т.д.). Це взагалі не проблема для досвіду в грі, просто маленька деталь, котра краще буде, ніж її відсутність.
Тепер сама гра. По-перше, моя величезна повага за те, що ви проробили таку величезну роботу в соло усього лише за два тижні. В результаті вийшов якісний продукт, де кожен його аспект зроблений неперевершено! По-перше, мальовка. Піксель-арт сам по собі це щось, чим мене дуже легко підкупити, але ви зробили це так добре. Я не відчуваю, що моєю слабкістю скористались просто так.)
Анімації стількох деталей це просто бомбезно, виглядало шикарно і, дивлячись на них, я весь час думали, що це все зробила одна людина. Я просто захоплююся вами. Дуже круто зроблено, що перед гравцем показана місцевість, де відбувються події. Не лише фон, а саме певний план, коридор і т.д. та коли відбувається щось, це не просто описано текстом, це показано в дії. Мені дуже це сподобалося.
Далі звуки. Звукові ефекти підібрані влучно, музика... в момент, коли Рейна розповідала про батька Еві, вона була такою сумною, так задавала настрій. Й перед цим хоч й грала однак композиція весь час, воно не відчувалося нудно, а навпаки було в тему. Загалом, зроблено дуже добре і якісно.
Ґеймплей, якщо ми можемо це так назвати. Інтерактивність з можливістю доторкнутися до різних предметів додала можливість гравцю самостійно доторкнутися до цього світу і пізнати його від обличчя дитини. Виконано добре (кіт Артур і його "няу" запало в серце).
Сюжет. Ух. Скажу одразу, що, на мою думку, ця історія має мати продовження, це лише початок і це може перерости в дещо значно більше. Світ продуманий до деталей, я мали бажання досліджувати і досліджувати його. Цікаво, що через яскравість візуалу й те, що головна героїня дитина, весь цей сумний всесвіт сприймався так... легко. Всі застрягли в ковчегах, виходити на вулицю небезпечно, але... через призму дитячого бачення це не здавалося все таким поганим, хоча якщо дивитися поза цим, то історія і обставини дуже сумні. Тема віртуальності, однак, не зовсім була мені зрозуміла тут, я побачили це тільки в шпульці, чий кінець залишив в мене питаннч. Це було надто швидко. Моя теорія в тому, що вони припинили працювати через те, що новина про тата пошкодила оце дитяче сприйняття світу, показало справжню темну сторону всьго, і Еві якось почала дорослішати і починати розуміти, що сталося. І навіть якщо це й так, і моя фан-теорія має сенс... Трішки нерозкрито (для мене). Взагалі, кінець історії дуже відкритий і натякає на продовження. Мені дуже сподобалися деталі цього світу, й те, що все закінчується так... Я прекрасно розумію обмеження в часі, однак якщо ви маєте якісь плани на продовження розробки цієї гри... Я бажаю вам успіхів і чекатиму на оновлення.
Дякую вам за таку гарну гру, ще раз висловлюю свою повагу за пророблену роботу самостійно. Бажаю успіхів і натхнення.