Гра дозволяє поринути в світ студента-хікі, який боїться жити і тому компенсує самотність навчанням і відеоіграми. Ми всі в тій чи іншій мірі проходимо через цей етап, він є необхідним, щоб виокремити себе серед натовпу. І в грі хід думок такого підлітка розкривається психологічно достовірно.
Моя улюблена сцена - остання - бо вона найкрасивіша. Улюблений сюр, коли фантазія переплетається з реальністю, і герой отримує на горіхи за свої помилки.
Мені спободалася історія в цілому, і те, як зроблені персонажі. Я бачу, що зроблено професійно - арти персонажів, фони, завершена історія. Чого мені не вистачило, так це простору. Поступового занурення героя в світ ілюзій. І звісно об'єму, тому що для мене чим гра довша, тим краще))