Гра дозволяє поринути в світ студента-хікі, який боїться жити і тому компенсує самотність навчанням і відеоіграми. Ми всі в тій чи іншій мірі проходимо через цей етап, він є необхідним, щоб виокремити себе серед натовпу. І в грі хід думок такого підлітка розкривається психологічно достовірно.
Моя улюблена сцена - остання - бо вона найкрасивіша. Улюблений сюр, коли фантазія переплетається з реальністю, і герой отримує на горіхи за свої помилки. 
Мені спободалася історія в цілому, і те, як зроблені персонажі. Я бачу, що зроблено професійно - арти персонажів, фони, завершена історія. Чого мені не вистачило, так це простору. Поступового занурення героя в світ ілюзій. І звісно об'єму, тому що для мене чим гра довша, тим краще))

Дуже гарні спрайти, дуже сподобались дизайни

Хочеться розцілувати руки художниці, вийшло дуже класно!

Передмова: хочу висловити окрему подяку програмісту, assistant writer, пану Раяну Гослінгу, певен, що його роль в проєкті була однією з ключових, бо відчувається його неповторний почерк. «Вічний танець» – це глибока інтерпретація філософських поглядів на колообіг народжень і смертей – Сансари, що відтворюється в унікальному сеттінзі гри всередині гри, що приправляється чудовим почуттям гумору сценариста. Головний герой, амбіційний та самовпевнений готовий піти на будь-що, щоб зберегти свій хиткий статус у цьому, не менш хиткому світі, що ось-ось перейде на нове коло. Стикаючись з викликами, які здатні змінити його світосприйняття, облишивши цих «демонів-комуністів-буддистів». Цікаво спостерігати, як головний герой проходить певну трансформацію під час повторного проходження (альтернативна версія точно варта Вашої уваги, не знаю, чи можна це вважати катарсисом, але в цьому точно щось є), що доповнюється не менш цікавим фірмовим стилем оформлення персонажів та захопливим аудіо- супроводженням. Також, оцінив Ваш креатив для вибору важливих для сюжету змінних у коді)). Наостанок, цей проєкт дійсно надихає на роздуми і рефлексію, а також дарує гравцю можливість відчути, що він сам стає частиною цього великого та вічного танцю. Що ж, коло дає новий оберт, а я піду заправляти свою кишеню новим… свіжесеньким пісочком. Дякую команді розробників за Вашу роботу та подарований настрій.

Ця новела - як фільми Марвел: отримуєш чудовий досвід в процесі, але все починає хитатись, коли через годину аналізуєш перебіг подій)

Гра розповідає про хлопця, який звик завжди перемагати. І дізнавшись про кінець світу - вирішує зупинити його самотужки. Події розвиваються в реальному та віртуальному світі, і гарно переплітаються між собою. Божевілля головного героя показано чудово, його амбіції, характер, страхи. Переідсторія зроблена мазками - але вона і не виглядає потрібною: все відбувається тут і зараз. Персонажі чудові, художниця зробила свою роботу якісно. Музика не завжди відповідає тому, що відбувається на екрані. Візуальна частина аскетична. Дрібні огріхи в тексті не впливали на комфорт читання. Ідея з альтернативною історією гарно реалізована та підказана, але, на жаль, немає виправдання всередині гри (окрім прямолінійного "Спробуйте ще раз"). Також кінець світу вийшов... бюджетним, чи що? 

Основною проблемою є персонаж Жені: її роль дуже важлива, але хто вона: нав'язлива фанатка, психотерапевт на півставки, лідер культу, дух, що просуває Апокаліпсис, Морфеус, що прийшов витягнути героя з матриці поганих виборів? Гра не відповідає на це питання, і через це виглядає, що роль Жені - бути сюжетною затичкою, яка все знає і все може вирішити.

Загалом гра залишає приємний післясмак одразу - і розгубленість опісля