Очікував на більше...
Посередня романтика з гарно підібраною музикою. Розвиток персонажів незрозумілий, якщо взагалі є.
*Далі спойлери!*
Юкі після зустрічі зі своєю шизою (або містичною дівчиною, але чому вона з'явилася саме тоді, коли в Юкі було ускладнення проблем з головою?) нічого не здобуває. Він почав вірити в любов? Але ж до цього ми не знали як від цього відноситься. Він зрозумів щось важливе про себе чи світ? Так! Він нарешті прийняв смерть батьків. А без її допомоги він би не впорався?.. Цей момент не дуже розкрито. Але ж він вступив до університету, як хотів його батько, що про це? В тому і проблема, що це взагалі не відчувалося, як його вибір. Він просто згадав, що так хотіли батьки й все. В нього взагалі не було інтересу до адвокатської справи. Він наче прийняв смерть батьків, але виглядає це тільки на словах. Чи, якщо він би не прийняв смерть, то він би сам вбився? Коротше, мені це здалося сумнівним.
Але про цю проблему можна було б забути, якщо самі стосунки були б якісними. Тоді можна було б просто поринути в атмосферу романтики й закрити очі на сюжетні прогалини. Та тут все так... пісно. Унікальної хімії між персонажами не відчувається. То й не дивно, бо вони самі по собі не сильно то й цікаві. Усе, що я отримав це приємні побажання у храмі один одному. То був єдиний момент коли дійсно були приємно читати й посмішка на вуха лізла.
Загалом читати можна. Міцний середняк.
Viewing post in Перезапуск: Пошук себе jam comments
Дякую за відгук! Проте хочу внести корективи, гра не позиціонує себе як романтична новела. Гра більш схильна до жанру психологічний трилер. Стосовно Касумі, в якомусь сенсі вона дійсно є його, як ви мовили "шизою". Проте якщо дивитись більш глибше, Касумі є уособленням того що хотів бачити та чути Юкі. Після втрати батьків Юкі залишився повністю сам. Через деякий час в наслідок аварії у нього з'являється пухлина, яка і є причиною появи Касумі як галюцинації. Юкі не вистачало уваги та підтримки, яку сповна давала йому його уявна подруга. Згоден, що сюжет можна було б розкрити краще, та враховуючи перший досвід та обмежений час, довелось йти на компроміси.
Якщо це мав бути психологічний трилер, тоді, на мою думку, гра не змогла їм стати. Скоріше схоже на більш класичну драму. Щодо ваших пояснень... Я ще в більшому нерозумінні. За вашими словами Юкі потрібна була допомога, підтримка ззовні, від інших людей. І він її отримав... через галюцинації? Тобто сам себе підтримав причому несвідомо. Вважаю це дуже дивним. Зазвичай хворим людям від наслідків свого недугу стає тільки гірше. Можливо, я чогось не знаю... Але можу вас зрозуміти, самому прийшлося вирізати багато ідей.