Пролог відгуку. Сцена у квартирі. Трагічна музика на фоні.
Я "Я дуже втомлена грати щось серйозне, давай я тобі почитаю оцю на вигляд милу новелу про кафе?"
Моя сусідка, обіймаючи наших котиків "Давай!"
Сцена наступна: обіймаємося і плачемо від першої історії.
Мораль: важливо читати жанри гри перед завантаженням.
Тим не менш: витраченого часу ніскільки не шкода, а новелу ми дочитали повністю. Приємно іноді пограти у щось кінетичне і просто читати без думки про кінцівки та вибори, насолоджуючись гарним візуалом! Мені сподобалася задумка, сумна камерна історія трьох людей, які заслуговували на краще. Гарна візуалізація - чи це спойлер? - умовного потойбіччя, бармен така, виходить, цікава тиха невідома істота, що дає насолодитися життям чи знайти собі авдиторію перед тим, як дати пройти далі.
Мою реакцію на першу історію, мабуть, можна було прочитати на початку. Вона найпростіша, але мабуть, найчутливіша і найбільш ретельно написана. В усіх історіях є певна лінія несправедливості життя, але тут вона викручена на максимум.
Друга історія... мені шкода героїню, якій довелося втрапити в таку ситуацію в такому юному насправді віці, і мені страшно розуміти, що для неї її фінал міг спокійно бути легшим, ніж якби вона продовжила жити. Чи є у цьому світі психотерапевтичне відділення на краю світу?
Останньому герою, до речі, теж туди треба. Тому що там йому точно б пояснили, що коли ти непідготовлений студент, і тебе досвідчений спеціаліст залишає самого на настільки серйозному таску і навіть не перевіряє твою роботу, то ти не те що не винний - його звільнити за це можуть. Сумно за нього, бо в результаті його фінал був навіть не його рішенням - випадковістю. Сумно за них усіх.
Моє головне побажання для вас - це щоб ви більше були впевнені у власну ідею. Ви ідеально вклалися у тему джему, але додали стільки слова "відлуння" у текст, ніби не будучи впевнені, що читачі зрозуміють задумку, що мене під кінець від того слова вже починало тіпати.