Дякую вам за таку неймовірно прекрасну історію.
Переживання Рін відчуваються наче свої, особливо в моментах панічних атак, це дуже життєво і дуже боляче. І розумієш, що треба робити вибір, в якому вона намагається щось робити, але відчувається майже фізичний страх заходити в те саме кафе і зазирати під стіл незнайомцям. Музика та звукові ефекти підібрані прекрасно загалом і вони додають оцього відчуття.
Візуал у вас просто чудовий. І анімація, і спрайти, і дизайн персонажів.
Ще хочеться окремо відмітити дрібні деталькі: те, що бліки світла падають на різних персонажів в різних геометричних формах. Приємну кольорову гаму. Те, як свідомість Рін підбирає замість обличь людей якісь речі чи тварин тощо, відображаючи насправді дуже сильно те, які вони.
Персонажі також всі цікаві та те, як подаються їх історії, не відчувається нарочитістю. Бо діалоги гарно прописані та сприймаються жваво, та й "еффект попутника" має місце в таких речах. Та й знову ж — одразу відчувається і динаміка, і взаємодія, і багато речей не проговорена прямо, а даються окремими репліками.
[А ще окремий плюс за репрезентацію, в цілому очікувано від жанру, але все одно кожен раз приємно)]
Пройти вашу новелу було приємно, окремий плюс за картки персонажів! Дякуємо за приємний досвід.