Ура, кельтський фольклор!
Дуже сподобався настрій історії: похмурість, поєднана з загадковістю і загальним вайбом детективного фентезі. Подобається, як можна прям вибудувати поведінку Малкольма, не пробували пройти так, щоб рішення не йшли по одній лінії, а були різними. Цікаво, чи буде десь інший діалог, який не дозволить знов вийти на ті ж фінали?
Окремо подобається і те, що можна як противитися тому, що Лукас підмінок, так і шукати справжнього чина АБО прийняти свого сина-підмінка таким, як є. Чомусь це здалося дуже милим.
Взагалі відчуття від гри якесь... тепле? Не дивлячись на загрози і на те, що в цілому сюжет про смерті, але те, що можна вирішити все миром з лісовими створіннями — це дає надію.
А ще яойна лінія була трошки несподіванкою. Хотілося пожартувати, коли виник варіант, що Томас в нас зупиниться, а потім стало зрозуміло — це не просто так фансервіс.