Перша новела на цьому джемі, від якої у мене дійсно полилися сльози.
Чи варто докоряти людині за її вивчену безпомічність? Я вважаю що ні. Меседж цієї новели для мене дуже важкий і болісний... бо я і є така людина.
Але сила тексту тут на порядок вище, ніж в більшості новел, що я бачив за п'ять попередніх джемів. Це більше, ніж просто конкурсна робота, це - справжній витвір мистецтва.
Сиджу тепер і не знаю як далі читати...
Дякуємо, що дозволили цій історії зворушити вас так сильно.
Ми також розуміємо зі свого досвіду, наскільки болісною може бути безпомічність: і вивчена, і та, що в моменті ламає своєю усвідомленістю. Ця історія — спроба промовити цю німу й нескінченну безвихідь, яка йде з безпомічністю обіруч.
Та нам шкода, якщо тут ви відчули докір: ми не намагаємося моралізувати в наших історіях. Тим паче — докоряти. Проте також розуміємо, чому ця новела може вести цим шляхом читача, який знайомий з цими темами на досвіді.
Окремо дякуємо за те, що ви оцінили текст. До такого фідбеку ми спраглі, ніде правди діти.
Сподіваємося, це прочитання виправдовує себе на вашому досвіді. Раді побачити ваш відгук.
