Вайбами новела нагадала The House in Fata Morgana.
Дуже люблю такі історії, де треба зв'язувати разом клаптики інформації, поступово відновлюючі повну картину. Хотілося б бачити більше таких новел на наших джемах. Приємно бачити, коли автори вкладають додаткові символи в текст - це гарний спосіб розказати більше меншою кількістю слів. Музика й цокання годиннику разом склалися у приємну меланхолійну атмосферу.
Жаль, що ми говоримо з героїнею абстрактно, просто як гравець. Було б ще крутіше, якщо б наш POV - це теж був персонаж з якоюсь мотивацією.