УВАГА - МОЖУТЬ БУТИ СПОЙЛЕРИ.
Сюжет та текст:
Дуже артхаусно, тяжко, я б навіть сказав психоделічно, але мені подобається, що автор тягне з цим настроєм до кінця. Також до вподоби ідея з тим, що вже прочитаний текст може не одразу зійти з екрана, а ще й залишитися - немов думки, які осідають у тебе в голові навіть після того, як ти їх висловив, чи почув від іншої людини.
Туди ж йде ідея про текст, що знаходиться не тільки знизу, а стрибає по всьому екрану, як і стан героя.
Аудіо:
Мені подобається трек - тяжке піаніно та скрипучий тон добре підходять збоченому розуму головного героя.
Візуал:
Арт в кінці приємний (не те, що на ньому зображено, а те, як це намальовано - висушені рештки людини виглядають до жаху моторошними), та і сама ідея зі шматочками арту, що інвертовані\перекручені напочатку - кайф, як і те, що в кінці картинка збирається воєдино, як і думки героя, але я не можу так сказати про вигляд текст. Не знаю, чи це так задумувалося, але в сцені "Б" дуже тяжко читати текст - на червоному фоні куди краще читається білий текст, чи світлі відтінки сірого. Не вистачає контрасту. Також прозорий текст з обведенням виглядає... дивно і недоречно? Спочатку думав, що це означає зміну тону героя, чи його настрій, але ні.
А так... Я нікого не здивую якщо скажу, що це експериментальна новела в плані своєї подачі, навіть дуже, і тим вона сильно вибивається з інших - це як і її плюс, бо упізнаваність стилю та тексту дуже сильно вибивається. так і мінус - вона точно не всім зайде, але на те це і мистецтво - кожен може знайти в ньому щось своє та для себе.