Так багато темряви навколо, що ця новела сприйнялася особливо щемко.
Пробудила, на диво, ще дитячі спогади про потяги. Коли вони асоціювалися з сонцем, огірками з сіллю та дорогою на Феодосію, а не евакуаціями. І лишила той світлий, проте гіркий сум розлуки з тим, за що вже ніяк не вхопитися.
Чудова новела, яка не намагається нічого довести чи активно вразити. Та вона все одно зворушує і вражає глибоко: тишею і спокоєм. Під час проходження зрозуміли, як нам цього бракує.
Дякуємо за цю світлу мить 🖤