Сюжет та текст:
Гіркий романтичний твір про розставання та миті справжнього кохання, коли люди може і не говорять через кожну фразу "я люблю тебе", але, що куди як цінніше, просто насолоджуються розмовою одне одного, навіть якщо це звичайні ранкові теревенькі з жартами та підколами. Але тоді коли теми переходять до більш болючих тем, обом від цього тяжко, але незважаючи ні на що, вони продовжують дбати один про одного.
Мені тільки здається, що кінцівка з датою та святами дивна, бо я, на жаль, не зрозумів її підтексту, і як для мене, момент з обіцянням хлопця виглядає куди як сильнішим моментом.
Аудіо:
Типова сумна піанінка, але я не бачу тут проблеми - дуже класичний вибір трека під романтичні драми.
Можливо, що чутка гучний, але це може бути лише моєю проблемою.
Візуал:
Приємні пастельні відтінки, на яких жінка добре виділяється своєю, не побоюся цього сказати, дуже нетиповою, але до біса гарною позою... А ще гарною роботою зі світлом, насиченим кольором шкіри та збереженим на ній лайном. Також сподобалась ідея з лакованими стільницями, які як скло відбивають від себе види з вікна та речі, поставлені на них, як і складки ковдри - маленька деталь, а дуже гарно придає глибини.
Весь візуал виглядає як дуже непогана картина в стилі імпресіонізма - немов побутовий початок життя жінки, що просто насолоджується моментом.
В підсумку - класична, але немируща любовна драма без сліз та плачу, але зі спробою приховати свої справжні переживання перед коханим, що виглядає дуже реалістично. Дякую тобі за це, автор.