itch.io

Безумовно ідея новели цікава та неординарна. Далі спойлери.
Артур Кінг хоч блискучий детектив, але заручник неконтрольованих обставин, заручник спостерігача. Якщо не буде кому прославляти його вчинки, надихатися або жахатися них, його як і не існувало. Він не бачить сенсу життя у пустих діях. Це все... бутафорія.  Так само як і ця новела. У кінцівці, де Артур не дає почути гравцю свій голос, він зізнається, що він безсильний в цій грі життя. Він зазначає, що неважливо, скільки ще разів гравець зможе споглядати на його постать, все це буде неважливо - бо самого Артура насправді не існує. Бо він - не спостерігач, а лише лялька програмного коду. Новела - трагедія вигаданих персонажів. Круто!
Однак не зважаючи на це, новела, на жаль, не вразила (принаймні емоційно), хоч і сподобалась. На мій погляд, цій історії от не вистачає часу, щоб розкрити чудовий задум. Розмова детективів відчувається поспішною після проходження, розв'язка настає занадто швидко. Я не відчув, як Артур заліз у голову головного героя, не зміг сповна відчути його силу. Мені не вистачило якогось зв'язку з персонажами, тому, коли й мені не було лячно під кінець першого проходження. Через це взагалі злом четвертої стіни здався мені використаним дешево й невлучно (хоча, після перепроходження та розмірковування, виявилося, що в ньому і вся фішка). Насправді не знаю, як тут викрутится. Мені здається, ви просто замахнулися на ідею, яку вкрай складно реалізувати. Зазвичай злом четвертої стіни і відчувається так сильно саме через те, що все до цього відчувалося окремим світом, що не зв'язаний з реальним. А змусити читача так глибоко зануритися в новелу у межах правил цього джему... ну зовсім непроста задача.
Тому гарно, що я все ж таки вирішив перепройти та глибше обдумати цю новелу - моє враження дійсно стало кращим. Дякую!