Сюжет та текст:
Початок монологу був дуже цікавим - думки героя про смерть, про важливість власного досвіду в знайомстві з відчуттями, якими б вони не були, та те, як не маючи цього досвіду, особливо в речах негативних, страхи й заявляються.
А з ними й вічні нескінченні спроби мозку думати над цим, міркувати, осмислювати, і як це все разом вводить тебе в жах, відчай, як спроби зрозуміти це, або якось "перебороти" без бажаного досвіду та знання лише більше вводять тебе в страх... і при цьому ти навіть цей страх напряму ніколи не відчував, але від його очікування тобі ну ніяк не легше.
Але вже під кінець, коли дається єдиний вибір...
Легко сказати "подивитися страху в очі та прийняти його", але за таким дуже жвавим складом йде ціла кількість багатогранних "але", за якими й стоїть страх. Бо страх може бути різним, від різних речей та через різні причини та погляди, і щоб вже подолати його, треба не тільки відвага, а й розуміння того, що ж саме тебе там чекає, у твоєму страху.
Бо іноді з такого зухвальства ти тільки сильніше можеш себе закопати в невіру, зламати себе навічно, завести в таку депресію, що ніякої хоробрості не вистачить, а тому... Я не згоден з автором, бо це хоч і красиві слова, але треба знати самого себе та можливості того, чи можеш ти так жваво цей страх подолати.
Чи тобі буде куди як правильніше буде не настільки різким в діях, але куди свідомо, знаходячи свої варіанти перемоги - через знання, через допомогу близьких, через розуміння того, що від цього не втекти, через зайняття чимось, здійснення своїх ідей, мрій - та навіть не своїх!..
До цього питання треба підходити з розумом.
Аудіо:
Ембієнт Гарний, заспокійливий, але при тому меланхолічний. Приємно слухати. Але звук тексту зайвий, він нічого не дає, а лише вибиває з тягучого ембієнту. Добре, що його можна виключити.
Візуал:
Дуже гарно пропрацьовано зі стилізацією, і що головне - можна виключити VHS фільтр, бо ось особисто мені дуже не подобається, коли картинка розмита. Дякую за можливість вибору, автор. Спрайт герою хоч і примітивний, але його гарно оживляє анімація в пару кадрів. Шум на заднику - якщо чесно, спірна ідея - мутить в очах, незатишно, але можу лише припустити, що в цьому і була ідея автора.
В підсумку... я не знаю, що сказати. Ця гра висмоктала з мене всі сили.