Play game
Страх's itch.io pageResults
| Criteria | Rank | Score* | Raw Score |
| Враження від новели | #48 | 3.067 | 3.067 |
Ranked from 60 ratings. Score is adjusted from raw score by the median number of ratings per game in the jam.
Назва команди розробників
cheese4kers team
Посилання на вашу команду
https://cheese4kers.itch.io/
Чи зроблена графіка вами під час джему?
так (головний герой: ledatsiuha, інше: 1jem)
Чи зроблена музика вами під час джему?
ні (музика: https://freesound.org/people/Erokia/sounds/424026/, звуковий ефект: https://freesound.org/people/Jaszunio15/sounds/421284/)
Leave a comment
Log in with itch.io to leave a comment.
Comments
Найсильніша частина гри - візуальна складова. Ось цей ефект чогось аналогового, це було дуже сильно і стильно. Я отримала від цього велике задоволення.
Тема складна і я знаю, що багатьом відгукнеться. Для мене це дійсно було чиїмось потоком свідомості і мені просто хочеться побажати всього найкращого такій людині.
Дякую.
Дякуву (っ˘̩╭╮˘̩)っ
вааааххх люди, ви молодці! створили (не те що) філософську гру, тема якої можна розбирати годинами, мабуть днями... з візуальної сторони гра з одного боку проста, з іншого – була зроблена неймовірна робота! тай музика на фоні добавляє атмосфери.
якіж люди талентовані та розумні, я не можу. зразу захотілося або щось філософське почитати, або з авторами на тема стразху та дитинства поспілкуватись.
ставлю плюс за поезію в кінці. по моєї грі видно, що я до поезії ставлюся позитивно та активно нею користуюся)
поети – вершина еволюції ୧(＾ 〰 ＾)୨
Досить філософський проєкт, в чомусь навіть екзистенційний. Оформлення стильне, а роздуми ліричного героя, гадаю, можуть знайти відгук у кожному. Дійсно змушує задуматися над власним життям, страхами та їхнім корінням. Дякую за таку глибоку гру!
Сюжет та текст:
Початок монологу був дуже цікавим - думки героя про смерть, про важливість власного досвіду в знайомстві з відчуттями, якими б вони не були, та те, як не маючи цього досвіду, особливо в речах негативних, страхи й заявляються.
А з ними й вічні нескінченні спроби мозку думати над цим, міркувати, осмислювати, і як це все разом вводить тебе в жах, відчай, як спроби зрозуміти це, або якось "перебороти" без бажаного досвіду та знання лише більше вводять тебе в страх... і при цьому ти навіть цей страх напряму ніколи не відчував, але від його очікування тобі ну ніяк не легше.
Але вже під кінець, коли дається єдиний вибір...
Легко сказати "подивитися страху в очі та прийняти його", але за таким дуже жвавим складом йде ціла кількість багатогранних "але", за якими й стоїть страх. Бо страх може бути різним, від різних речей та через різні причини та погляди, і щоб вже подолати його, треба не тільки відвага, а й розуміння того, що ж саме тебе там чекає, у твоєму страху.
Бо іноді з такого зухвальства ти тільки сильніше можеш себе закопати в невіру, зламати себе навічно, завести в таку депресію, що ніякої хоробрості не вистачить, а тому... Я не згоден з автором, бо це хоч і красиві слова, але треба знати самого себе та можливості того, чи можеш ти так жваво цей страх подолати.
Чи тобі буде куди як правильніше буде не настільки різким в діях, але куди свідомо, знаходячи свої варіанти перемоги - через знання, через допомогу близьких, через розуміння того, що від цього не втекти, через зайняття чимось, здійснення своїх ідей, мрій - та навіть не своїх!..
До цього питання треба підходити з розумом.
Аудіо:
Ембієнт Гарний, заспокійливий, але при тому меланхолічний. Приємно слухати. Але звук тексту зайвий, він нічого не дає, а лише вибиває з тягучого ембієнту. Добре, що його можна виключити.
Візуал:
Дуже гарно пропрацьовано зі стилізацією, і що головне - можна виключити VHS фільтр, бо ось особисто мені дуже не подобається, коли картинка розмита. Дякую за можливість вибору, автор. Спрайт герою хоч і примітивний, але його гарно оживляє анімація в пару кадрів. Шум на заднику - якщо чесно, спірна ідея - мутить в очах, незатишно, але можу лише припустити, що в цьому і була ідея автора.
В підсумку... я не знаю, що сказати. Ця гра висмоктала з мене всі сили.
Тема про яку будеш думати не раз. Чудова гра!
Гра змусила замислитись. Історія ліричного героя дещо схожа на моє життя, особливо частина про втрату дідуся
Дякую за гру
Дуже екзистенційна новела) Дякую)
Щодо того щоб дивитись страху в очі, можна глянути фільми "Пила", там добре ця тема розкривається, щось типу "файно зустрітись лицем до лиця зі своїми страхами, навіть якщо ти після цього будеш з інвалідністю". Щодо смерті близьких, дійсно важко підібрати слова, думаю в будь-якому разі варто говорити чесно типу "бля, чєл, я не знав твого діда і я не знаю які у вас були стосунки, можливо я ніколи не мав настільки тісних стосунків ні з ким, як ти зі своїм дідом, тому мені важко осягнути твоє горе, але я хотів би тебе підтримати, бо мені боляче дивитись як ти сумуєш". Ще на цю тему згадується пісня групи ТОЛ "Поруч зі мною йде смерть – я не один, Поруч з тобою йде страх смерті". Щодо страху публічного приниження, є відоси де хлопці підходять до дівчат, пропонуючи почати зустрічатись: з кожною відмовою вони стають впевненіші і від того отримують менше відмов. Варто лиш почати забивати на думку оточуючих і стане легше.
Щодо цієї новели - вона хороша, тема страху смерті не до кінця розкрита (не розказано, наприклад, що відбувається з людьми, що втрачають страх смерті чи інших кейсів страхів, тема обширна). Мені сподобався її стиль. Шкода, що не можна гортати назад: віршик в кінці кльовий.
у постджем версії додамо можливість гортати назад діалоги.
дякуємо за фідбек! ❤
Я б все-таки не порівнював екзистенціальну кризу та викрадення з вбивствами. По-перше, природа цих страхів абсолютно різна; по-друге тема не просто про страх, а про те, звідки він може взятися, та як впливати на повсякденне життя (банально позбавляючи від нього).
З приводу об'єму – згоден, розписати все в обраному стилі та влізти в ліміт 1000-чи слів було непросто, проте в мене вийшло ( ꈍᴗꈍ)
Технічну складову постараємося підтягнути в наступному патчі.
Дякуємо за відгук.
Невеличка філосовська новела, яка змушує замислитися про найсокровенніше, торкається тих життєвих питань, з якими стикається, мабуть, кожен. Візуальний стиль дуже прикольний, анімації додають атмосфери, курсор заслуговує на окремий лайк!)
Для такого джему - це рівень високохудожнього мистецтва. В мене гра відгукнулася.
Дуже гарні думки та й загалом текст відчувається як есе.
Гарна гра-рефлексія з мінімалістичним візуалом. Підіймається важлива тема, особливо в наш час. Дякую!
Мабуть, найбільш філософська гра джему.
Якась навіть екзистенційна.
Ну й арт та музика гарно пасують усьому цьому психологізму.