Чудова й різноманітна музика, дуже приємний арт, ДжоДжо-вовкулака -- то любоу.
Загалом, величезна кількість роботи зібрана в одному творі, тому неможливо не зняти капелюха.
Алеее ось текст іноді віддавав форумною рольовкою... сорі за таке порівняння. :D
На прикладі ситуації коли Августин вперше заходить до головної героїні -- дуже багато тексту про те як, що і чому відбувалося у минулому в стилі: "Пам'ятаєш, ти тоді..?" Розумію, що це спосіб надати експозицію читачеві, бо люди між собою так не говорять, але аж шкода, що цей момент міг бути набагато кращим.
Бо, наразі він і не передає характерів, і не дає нам цікавої ситуації для спостереження. Натомість, наскільки б крутішим / вмотивованішим виглядав Августин і наскільки принциповішою Агата, якби вся та ж історія передавалася короткими фразами, прямою мовою. Входить з ноги вовкулака й каже:
"- Знімай прокляття.
- Замовлень не скасовую. Ти як взагалі проліз?
- Щит вимкнено. Втрачаєш пильність.
- Ну то раз вимкнено -- чимчикуй звідси, пес сутулий, бо прокльоном не обійдешся, вбивце.
- Думай про мене що хочеш. Але сім'я мені дорожча заповідей. Поверни подобу, відьмо, або на одного вбивцю в лісі таки побільшає.
- І як ти тоді з ними побачишся? Невже так і підеш, хутряний?"
Це неідеально, за хвилинку, але суть в тому, що сварка провокує мимовільне розкриття персонажів через короткі репліки. Кількість інформації та сама -- вовкулаку замовили, раніше тут був щит, його вважають вбивцею, він не згоден, любить сім'ю понад усе. Але набагато коротше й додає вовкулаці суворого пафосу із яким він намальований, а Агаті позитивної нахабності.
Тобто. Ці якості й так у персонажів присутні, це видно по іншим діалогам. Але переведення описів того які вони "різкі й суворі" у прямі пасивно-агресивні репліки дозволяють і зекономити текст на описах, і наблизити нас до їхніх характерів.
Це не псує враження від усієї гри, та, як бачите -- зачепили мене, ці персонажі схотілося поділитися розгорнутою думкою. :)