Дякую за таке сильне порівняння. +
Щодо перекладу -- сам чудово знаю англійську... але зараз будемо працювати над ще двома проєктами -- відеогрою та настільною грою, тому руки можуть бути зайняті. Тож... всі шанси, що звернуся по допомогу. :)
Дякую. щиро.
Це перший такий розлогий коментар тут від інших розробників, тож... приємно бачити, що чіпляє. І приємно розуміти, що коментатор дійсно пройшов цю гру, на відміну від окремих акаунтів, що лишають коментарі масово на сторінках всіх ігор джему, навіть не гравши.
Перепрошуємо, що змушуємо вас проходити через всі ці емоції знову, та зараз це необхідно суспільству, що починає звикати до війни. І ще більше -- людям, які про неї чули лише з закордонних ЗМІ. Переклад буде. Обіцяємо.
Як автор тексту і режисер, дякую за схвальний відгук про мою роботу. Натхнення напало й не відпустило би, поки твір не був готовий, тож... радує, що всі задумки спрацювали як треба, хєх. Передати мислення дитини й художні описи авторським тестом водночас було дійсно непросто. Авторці малюнку сьогодні ж дам почитати весь коментар, їй так само буде приємно.
Ще раз дякую. Заради таких відгуків все й робилося. Якщо вони є -- значить, твір працює як годинник. Будемо старатися й надалі.
Що ж... багато хорошого, особливо візуально. Але от як новела -- вже складніше.
Ідея ескапізму спіймана добре. Гра в грі -- крутий хід, гарна задумка. По звуку все найс: чіпляє, не дає розслабитися, скрімери працюють на ура. Перший зроблено дуже круто, ці криваві усмішки -- страх втілений. Повторюваний скрімер із оком сам по собі хороший, але на третій раз напружує вже не так. Естетично, підбір кольорів та аж неоновий контур очей -- що треба, тут ніяких питань. Ставлю вподобайку.
А от з точки зору тексту -- дуже багато "філософських розмірковувань" на дуже простому рівні. "Сильніший завжди пожирає слабшого" повторюється не раз і не два, дослівно, і не передає при цьому ні цьогосекундний стан персонажа, ні розвиток думки, ні щось нове. Якщо половину таких реплік замінити метафорами, порівняннями -- це вже працюватиме набагато краще, бо читачеві буде цікавше наче обсмоктувати ту саму думку з різних сторін, знаходячи паралелі з життям і казати собі: "А дійсно, це були не просто слова... так все і відбувається..."
Ось такі думки. :)
Чудова й різноманітна музика, дуже приємний арт, ДжоДжо-вовкулака -- то любоу.
Загалом, величезна кількість роботи зібрана в одному творі, тому неможливо не зняти капелюха.
Алеее ось текст іноді віддавав форумною рольовкою... сорі за таке порівняння. :D
На прикладі ситуації коли Августин вперше заходить до головної героїні -- дуже багато тексту про те як, що і чому відбувалося у минулому в стилі: "Пам'ятаєш, ти тоді..?" Розумію, що це спосіб надати експозицію читачеві, бо люди між собою так не говорять, але аж шкода, що цей момент міг бути набагато кращим.
Бо, наразі він і не передає характерів, і не дає нам цікавої ситуації для спостереження. Натомість, наскільки б крутішим / вмотивованішим виглядав Августин і наскільки принциповішою Агата, якби вся та ж історія передавалася короткими фразами, прямою мовою. Входить з ноги вовкулака й каже:
"- Знімай прокляття.
- Замовлень не скасовую. Ти як взагалі проліз?
- Щит вимкнено. Втрачаєш пильність.
- Ну то раз вимкнено -- чимчикуй звідси, пес сутулий, бо прокльоном не обійдешся, вбивце.
- Думай про мене що хочеш. Але сім'я мені дорожча заповідей. Поверни подобу, відьмо, або на одного вбивцю в лісі таки побільшає.
- І як ти тоді з ними побачишся? Невже так і підеш, хутряний?"
Це неідеально, за хвилинку, але суть в тому, що сварка провокує мимовільне розкриття персонажів через короткі репліки. Кількість інформації та сама -- вовкулаку замовили, раніше тут був щит, його вважають вбивцею, він не згоден, любить сім'ю понад усе. Але набагато коротше й додає вовкулаці суворого пафосу із яким він намальований, а Агаті позитивної нахабності.
Тобто. Ці якості й так у персонажів присутні, це видно по іншим діалогам. Але переведення описів того які вони "різкі й суворі" у прямі пасивно-агресивні репліки дозволяють і зекономити текст на описах, і наблизити нас до їхніх характерів.
Це не псує враження від усієї гри, та, як бачите -- зачепили мене, ці персонажі схотілося поділитися розгорнутою думкою. :)
Окей, це дуже файно зроблено.
Все миленько, казкова атмосфера витримана. Хоча, я трохи дивуюся, коли бачу слово "дезорієнтувала" у тексті стилізованому під дитячу книгу. :D
Тим не менш, задум кайфовий, грати приємно, сам твір не намагається ставитися до себе аж надто серйозно, а тому не напружує й дозволяє пройти себе із задоволенням.
Це прекрасно. :D
Абсолютно бомбічний задум, славне комедійне втілення, шикарний візуал, файний звук, що підкреслює різницю між реальністю й уявою.
Лаконічно, змістовно й так приємно. 4/5 за реалізацію, бо з менюхами проблеми, у самому тексті нічого ультравидатного, але тематика витягує все іше на 5/5.
Бімба. +