Що ж... багато хорошого, особливо візуально. Але от як новела -- вже складніше.
Ідея ескапізму спіймана добре. Гра в грі -- крутий хід, гарна задумка. По звуку все найс: чіпляє, не дає розслабитися, скрімери працюють на ура. Перший зроблено дуже круто, ці криваві усмішки -- страх втілений. Повторюваний скрімер із оком сам по собі хороший, але на третій раз напружує вже не так. Естетично, підбір кольорів та аж неоновий контур очей -- що треба, тут ніяких питань. Ставлю вподобайку.
А от з точки зору тексту -- дуже багато "філософських розмірковувань" на дуже простому рівні. "Сильніший завжди пожирає слабшого" повторюється не раз і не два, дослівно, і не передає при цьому ні цьогосекундний стан персонажа, ні розвиток думки, ні щось нове. Якщо половину таких реплік замінити метафорами, порівняннями -- це вже працюватиме набагато краще, бо читачеві буде цікавше наче обсмоктувати ту саму думку з різних сторін, знаходячи паралелі з життям і казати собі: "А дійсно, це були не просто слова... так все і відбувається..."
Ось такі думки. :)