Так, чекайте, а чому тут так мало відгуків? Це ж просто божевільно чудова річ! Якщо не відкладають наостанок як найсмачніше, не знаю що думати.
Але щодо мого враження. Знав би хтось, як я люблю деталі - головний екран, ефекти, музика на початку вже говорять про якість. А те, як потім він вимикається ніби телевізор - ааааа, не знаю як вам передати той кайф, що я відчула. Та й взагалі від візуалу. Така цікава, дещо схожа до коміксу, подача - ще коли переглядала хто що засабмітив, розуміла що у вас дуже і дуже вартий уваги проєкт.
І роботу з візуалом я могла б вихваляти, певно, годинами. Ці відео вирізки сцен навколишнього світу, в принципі підібрані фото і, що важливо, відмальовані фони - все так єдино! Я в захваті. І те, як це доповнює музика, як разом з текстом вона заглиблює в атмосферу.
Правда буду чесною: текст дався не з перших рядків, бо ті вени залізничних колій чи як воно було дослівно, якось, знаєте трошки збентежили. Та певно тому, що мало хто так володіє мовою, використовує метафори поза поезією ще в іграх з такою дещо технічною назвою. Назвою, яка написана схожим до графіті шрифтом, що теж натякає нам на деякі речі. Але до тексту - потім влилася і вже просто плила в потоці, який ви створили для гравця.
Момент з озвучкою текстів у мережі - то моє кохання, так чудово виконано! Хоча про що? Як і все інше!
Радіо, яке доповнювало атмосферу, ідея з кольорами - дуже-дуже круто.
І головне - тема ескапізму. Чесно кажучи, до останнього чекала дещо іншої розв'язки, але поступово картина вимальовувалася і... це чудово, що все виявилося жещо інакше і ніби й простіше водночас? Але тут я трохи боюся озвучувати свої думки як я сприйняла сценарій, бо як людина-сумнів думаю чи не обманює й мене моя свідомість. Та все скажу, а ви там зазначте чи маю хоч у чомусь рацію. Бо для мене ваш Кайзер то здебільшого метафорична і алегорична історія дорослішання? Тому й ескапізм, бо зміни, які відбулись у світі - не ті, на які вони (справді, ми всі) чекали, а згадки про світ і руйнування коледжу, це як про якусь частину життя, пройденого шляху і, внаслідок руйнації, втрату цього. Тому важко відпустити. Ну і головне - гурт, який колись був, був, коли вони були молодшими, коли й світ навколо не зазнав того, що з ним тепер, і пережити оцей стрибок від до і до тепер - важко. Відпустити минуле - важко, і про це також ця історія.
До речі про Н. та нарізки з фільмів. Навіть думки героя, порівняння з кадрами та загальна подача візуалу відсилали нас до цього, і тому коли вона це озвучила - я не знаю, як описати отримане задоволення. Бо натяки були усюди і вона в своїх "роботах" теж шукала для себе вихід з реальності - яка раптом здалася чужою, складнішою, ніж те, що можна створити.
Коротше, коментар вже досить довгий та про вашу роботу можна говорити й набагато більше. Загальне враження: я дуже-дуже в захваті, видно наскільки злагоджена робота вашого колективу, наскільки продумана та гідна ідея і взагалі така робота виконана, що я просто бажаю вам успіхом з оцінюванням на джемі і високого місця, бо ви того варті! Це дуже круто і незвичайно) І останнє - так, ваша історія від початку і до кінця цілісна (машу вам лапкою з мого твітеру), буквально всі елементи працюють в один бік як найювелірніший механізм і відтворюють задум - а таке я просто обожнюю ~