(Рев'ю має трохи незначних спойлерів)
Привіт! Щиро дякуємо за цю красиву, атмосферну та естетичну новелу!

Перше, що хочу зазначити це те, що ця новелла - перша після декількох, що я читав на цьому джемі - дуже приємно мене здивувала стилем та атмосферою. Не читав новелу, з якої автор надихнувся стилем, але чомусь я впевнений, що це не має значення, так як реалізація цього стилю з своїми фото знайомих улиць, будинків та відео-ефектами - все це створює надзвичайно приємне враження і залишає приємний після-смак. Складно вкласти в слова на скільки мені це подобається. Надзвичайно хороший стиль та його реалізація.

Прекрасно доповнює атмосферу - музика. З нею все теж практично все ідеально, дуже приємно слухати та почувати цю атмосферу.

Як фотограф можу сказати - мені дуже подобаються фото, композиції та їх відео-едітінг. Сам інколи роблю фото з такою атмосферою та просто бачу в цьому те, що це зроблено так, як я би хотів це теж сфотографувати. Велика повага за те, що ваша команда - автор всіх цих фото. Плюс те, як використовувалися кольори в різних частинах твору - досить цікаво, хоч я не зрозумів як зміна кольорів відноситься до подій сюжету.

Що до арту - дуже якісно зроблено, мені подобаються портрети та дизайн персонажів, але маю зізнатися: досить часто вік персонажів відчувається так, що він значно відрізняється від персонажів, що описані в тексті. Хлопці виглядають на 10 років доросліше (неначе 30 років) ніж те як вони поводяться та описуються. Мама мабудь виглядала найдивніше - вона виглядає дуже молодою, так нібито насправді вона має бути "в тренді" всіх подій, про які говорять головні герої. Якщо б на портреті її зістарити так, щоб вона трохи виглядала ближче до бабусі - було б натуральніше. Окрім цих деталей з віком - арти виглядають ідеально, 

Тепер про сценарій.  Це добре написано. Текст повний цікавих цитат та алегорій, зрозумілих думок та філософій. Більшість твору приємно читати.

Але змушений перейти до частини твору, якої мені не вистачало для оцінки 5 у повністю всіх категоріях - сюжету. Сюжет дуже важко осягнути. Він як сон, який складно зрозуміти, пояснити, коли розбираєш його технічно, але коли він відбувається - здається відчуття того, що насправді все достатньо зрозуміло. Сценарій написаний так, що він здається достатньо якісним, але поза межами складності слів - важко ствердно пояснити, що відбувається, що і чому роблять персонажі та чи цікава їх пригода насправді. Сподівався що все стане зрозуміло під кінець - але стало зрозуміло надто мало. Я скажу так - цей сюжет можливо зробити таким же складним, метафізичним та стилістичним, але й зрозумілим для більш близького до землі читача, але факт в тому що це - достатньо складна задача - додержатись цього балансу. Я б хотів дати якісь конкретні поради, але відчуваю що для цього мені треба дні та тижні, щоб корректно зрозуміти роботу та переписати сюжет. Це не значит,ь що я хочу зробити сюжет зрозумілішим саме для норміс. Я просто вважаю, що цей сюжет можливо зробити більш цікаво-поданим, щоб читач з більшим захопленням читав далі. В мене такого не було, так як я не розумів що відбувається. Для мене це відчувалось як сон, хоча і схожий на щось цікаве, якщо б я розумів хоча б сетап. В плані, що я не маю знати відповіді на всі питання, але я хоча б маю мати зв'язок з головними героями. Якщо б перший раз коли вони прийшли до дому - вони б не хотіли лягати спати просто тому що їх попросили, а хотіли розібратися "чому на небі ЧОРНЕ СОНЦЕ!? Що відбувається?!" то я б їх зрозумів і відчув себе в одній лодці з персонажами, з нетерпінням чекав би на відповіді. Але нажаль я був таким самим спостерігачем, не спроможним ні змінити, ні зрозуміти цей сон. В цій новелі мабуть багато містики, але я, нажаль, не отримав ніяких відповідей. 

Може я був надто втомлений після важкого робочого тижня, але хоч я і був радий окунутися в цю приємну, красиву, меланхолічну та чарівну атмосферу, мені сумно від того що я не зрозумів - як саме і чому світ так змінювався навколо персонажів, яка в них мотивація (окрім генералізовоної борьби з системою, буденністю та глобальним наглядом) та чому вони роблять те, що вони роблять. Не виходить зрозуміти структуру та фізичні явища в цьому сюжеті, і від цього - не виходило повірити та стати частиною цього світу. Додам також що під кінець я не відчув, що персонажі якось змінились, виросли за сюжетну лінію, тому мені навіть здається, що може це задумано як слайс оф лайф? Припускаю що я багато чого не зрозумів в цій історії щоб бути в такому впевненим. 

Секаі-кей досить різноманітний жанр, кожен його розуміє по своєму. Зізнаюсь я був дуже зацікавлений в цій новелі, коли побачив, що вона відноситься до цього жанру. Я так зрозумів, що та роль, яку грає цей жанр в цьому сюжеті - це те що емоції персонажів впливають на явища в світі. Коли я робив сюжет в такому жанрі в іншій своїй грі (та гра значно не дописана, тому нажаль по сюжету там теж не багато зрозуміло), то я брав елемент фантастики цього жанру як спеціальну супер силу персонажів, яка психодилічна, але має достатньо зрозумілі правила. Зв'язок між емоціями персонажів можна було уявити та зрозуміти логіку. В аніме, що описують як початок цього жанру - Neon Genesis Evangelion, теж можливо було охарактеризувати події як сайнс-фікшн. Маю на увазі що можна було уявити, що якщо копати достатньо глибоко то кожній події є пояснення, як в матиматиці. Я припускаю, що це може так працювати і в Кайзері, але, нажаль, я не побачив в новелі подій, які б дали мені відчуття, що на справді все це має логічне пояснення. Думаю саме це і є те, чого я шукав в попередньому абзаці цього рев'ю: подій, які б дали мені відчуття що всі ці події можна пояснити, та моменти в яких автор відповідає на одне моє питання і цим самим солодко створює відчуття - щоб стало трохи зрозуміліше, але тепер питаннь ще більше і вони цікавіше! 

Тому мій висновок - якщо б ця історія була написана більш відчутно, були якісь фізичні елементи, яких можна б було торкнутися, хоча б ненадовго, а не відчуття сну на протязі всієї гри - це була б ідеальна новела і справжнє досягнення цього конкурсу. Наразі з точки зору стилю - це прекрасно, але від того що сюжет такий дрімливий та нечіткий - не виходить повністю насолодитися цією історією. Купа красивої символіки, але над то мало чогось реального.

Я щиро припускаю, що з точки зору сюжету я чогось не зрозумів чи це не мій жанр, і для якоїсь немаленької, існуючої аудиторії це ідеальна новела. Якщо не звертати увагу на сюжет, то мені теж дуже подобається новела. 

Це перша моя новелла з джему яку я проходжу.
Я вже зрозумів, що буду дуже сер'йозно відноситись до недоліків робіт учасників, тому кажу зразу - "Якщо хочеш творити, створюй, але не стій на місці. GiT GuD!"

Головний недолік новели - текст. Його подача викликає задуху, та бажання зажати й не відпускати "ctrl" до самого кінця. Сценарист намагається розповісти складну історію складними словами, і в результаті незрозуміло нічого.  Може сценарист надихався якимось книжками, чи іменитими авторами, але писати складними словами треба вміти, а не просто навалити купу абстрактних думок, фразеологізмів, та метафор.
Порада сценаристу - будь простіше. Не ускладнюй те, чого не треба.

Вирок:

Все на висоті, окрім тексту.
Сценаристу треба краще працювати над собою.