Новела залишила суперечливі почуття.
З одного боку, дуже гарний візуал та музичний супровід. Прекрасні спрайти (особливо сподобалося, як у дизайні головної героїні прослідковуються риси лисиці), атмосферні фони, лаконічне меню з дуже гарною анімацією. Сподобалася динаміка спрайтів у діалогах, дуже зручно відстежувати, хто в який момент говорить. Окремо цілую руки композитору, бо музичний супровід божественний. У кожної мелодії є характер, цікавий колорит, тож слухати приємно. Композиції вдало підкреслюють атмосферу сцен і не набридають за час проходження.
З другого боку — сюжет та текст, і тут уже трошки важче. Мимохідь зверну увагу на те, що текст потребує вичитки (помилок та русизмів дуже багато), а від форумних зірочок, якими позначаються дії персонажів, краще позбутися. Проте це справа часу, впевнена, що при подальшому розробленні гри ви це відредагуєте. Більше занепокоєння викликають майже підривні думки, які закладає історія. Якось дуже неправильно порівнювати втечу від проблем із втечею від війни. Головну героїню засуджують за бажання бути в безпеці, називають нікчемою й порівнюють із роснею, бо їй страшно загинути від ракети. Ви ж, напевно, бачили, що залишається від будинків, на які скидають бомби? Недостатньо просто зробити запас їжі та води в підвалі, аби захистити себе й тим паче дитину. Недостатньо ховатися під час повітряної тривоги. Сирени часто починають звучати вже після удару, а будинки складаються, немов їх зібрали з гральних карт, і на місці підвалу залишається лише бетон. Дотримуватися правил безпеки в Україні не все одно, що бути з бабусею в Хорватії. Так, я розумію, що в тій же Хорватії не буде абсолютної безпеки. Нова країна — це великий стрес, але це все ще різні речі.
Окремо хочу наголосити (не стільки для вас, скільки взагалі для всіх, хто це прочитає). Якщо ви виїхали за кордон, якщо ви не волонтерите, якщо ви намагаєтеся просто жити своє життя — ви не боягузи, не нікчеми, і ви точно не перестаєте від цього бути українцями. Війна — далеко за межами побутових проблем, немає правильних чи не правильних способів справлятися зі стресом під час війни (у рамках закону, звичайно). Якщо ви клякнете від страху перед обличчям війни, то найкраще, що ви можете зробити для себе, для ЗСУ та країни — бути в безпеці.
Тож, на мою думку, ви обрали невдалу тему для того, аби розбирати проблематику втечі від проблем.
Плюсик за рекламу Bunny Free, ви зачепили дуже важливу тему, хоч я й сумніваюся, що всі в класі Лілі так легко відмовилися б від улюбленої косметики та перейшли б на нові бренди. Комусь просто лінь, комусь, на жаль, байдуже на тварин, а хтось витратив роки, аби підібрати крем, який не подразнює саме їхню шкіру, тож відмовитися від нього та підібрати новий буде важко і фізично, і морально, і фінансово.
Ви дуже перспективна команда, у вас точно є майбутнє в геймдеві. Уже зараз візуальна частина вашої гри виглядає на професійному рівні, але над наповненням ще варто працювати. Та я певна, що ви зробите роботу над помилками та релізните дійсно якісну гру.
Бажаю удачі та натхнення на цьому шляху!
P.S.: Я спіймала той самий баг, через який не програвався звук сирени. З одного боку, тішуся, що залишилася без тригера, а з іншого — цій новелі потрібна сирена. Сирена, вибухи, крики, плач. Війна жахає і, я думаю, у новелі вона має жахати також. Особливо, якщо ви плануєте перекладати гру для іноземців.